До марксистського гуртка Coco (якщо він взагалі коли-небудь до нього входив) міг потрапити тільки після семінарії, коли благенькі надії на кар’єру священика не справдилися. З одного боку, в семінарії для гуртків просто не було часу... А по-друге, судячи з перших виступів, у Coco уявлення про марксистське вчення були, м’яко кажучи, поверхові. (До вивчення марксизму він береться тільки після повернення з Стокгольма, і плоди його зусиль виявляються в дивовижно примітивній праці-конспекті "Анархізм чи соціалізм?", виданій грузинською мовою в 1907 p.).
...Пізньої осені 1903 року Coco доставляють як засланця в село Нова Уда Іркутської губернії. Однак через місяць, у розпал сибірської зими він утікає й повертається в Батум. Незрозумілий був арешт, але ще більше запитань викликає втеча. "Повернувся з далекої Азії на свій власний кошт", — так коротко пояснив як правило багатослівний Ярославський цю безприкладну втечу. У подальших хроніках життя Сталіна "свій власний кошт" опущено.
...Кооптація Сталіна в ЦК після Празької конференції була помилкою — щонайменше, це не дало ніякої користі. У доповіді на XX з’їзді Хрущов охарактеризував Сталіна як видатного марксиста й революціонера, що мав значні заслуги в "докультівський" період, зокрема до революції. Покоління, виховане на "Короткому курсі...", по-іншому думати й оцінювати не могло. Насправді ж, Сталін до революції був малопомітним, далеко не всім у партійних колах відомим функціонером. Навіть прізвище його до пуття не знали: влітку 1915 року Ленін марно намагався з’ясувати прізвище Сталіна, ніхто його не знав. Врешті-решт, Ленін через чотири місяці звернувся до Карпінського, який відав зарубіжним партархівом, з проханням довідатися у кого-небудь з грузинів-більшовиків "прізвище Коби (Йосиф Дж....?? ми забули). Дуже важливо!" Ця обставина промовисто свідчить про рівень відомості, а отже, й про значимість Сталіна напередодні революції...
...Після виступу на фракції член Бюро ЦВК, який заперечував проти "негайного повстання", щез.
Не з’являвся він у Смольному й наступного дня, який увійшов до календаря як революційне 7 листопада. Де був, що робив — ніхто не знає... Тільки через день ім’я ще зовсім недавно маловідомого "Йосифа Дж...? ми забули" замелькало уже в новітній для нашої країни історії.
...В утвореному II з’їздом Рад новому уряді за наркоматом пошт і телеграфів, останнім у списку, значився "голова у справах національностей — Й. Джугашвілі (Сталін)". Політична юність колишнього семінариста, котрий волею випадку й обставин прилучився до робітничого руху, завершилась...
Коли на початку тридцятих років стало очевидним, що "права партії, гарантовані Статутом, узурповані нікчемною купкою безпринципних політикантів", що "вчення Маркса і Леніна Сталіним та його клікою безсоромно спотворюються й фальсифікуються", що "на всю країну натягнуто намордник", комуніст з дореволюційним стажем Мартем’ян Микитович Рютін, підтриманий рядом відомих членів парти (основну роль у репресіях проти "групи Рютіна" зіграв Ярославський), звернувся з листом "До всіх членів ВКП(б) (див. "Юність", № 11, 1988), у якому зроблено висновок: "За своїм об’єктивним змістом роль Сталіна — це роль Азефа ВКП(б), пролетарської диктатури і соціалістичного будівництва". Уперше Сталіна зіставили з есерівським провокатором Азефом...
Та не тільки результати діяльності Сталіна наводили на думку, що таке міг сотворити хіба що провокатор? Чи не був він ним фактично?
"Жоден найсміливіший і найгеніальніший провокатор для загибелі пролетарської диктатури, для дискредитації ленінізму, — писав Рютін, коли злочини Сталіна тільки-но починалися, не зміг би придумати нічого кращого, ніж керівництво Сталіна та його кліки".
Справді, провокатор би такого не придумав. Для цього провокаторові необхідно було б щонайменше захопити владу. І Сталін зумів це зробити за короткий час після смерті Леніна.