Ягода боявся всяких несподіванок, поводив себе насторожено.
...На той час Ягода підтримував тісні зв’язки з Л. Троцьким, котрий перебував за кордоном. Так, на відкритому судовому засіданні у березні 1938 року Ягода заявив, що переслав Троцькому 20 тисяч доларів з фонду НКВС... Обидва вони були єдині у боротьбі зі сталінським урядом.
Як написав мені майор у відставці, колишній партійний працівник А. В. Нікуліна, вона має свідчення, що 3 грудня 1934 року на Сталіна в Ленінграді готувався замах. Йому перешкодила сильна сталінська особиста охорона.
Відтоді Ягода почав у Москві практичну підготовку змови проти Сталіна.
...Всі арешти учасників змови проходили на моїх очах. Були арештовані Ягода, Сорінсон, Паукер, Волобич, Гулько, Даген. Курський і Ткалун застрелились. Черток кинувся з 7-го поверху і розбився.
...Перед святкуванням двадцятиріччя ВЛКСМ, яке відбулося в ДАВТі, вночі були арештовані сподвижники Ягоди Тихонов, Панов, дещо раніше — Голубев, Козлов. Моїм начальником на урочистому засіданні був Б. Кабулов; весь вечір мені доводилось доповідати йому обстановку. Після того вечора по НКВС поповзли чутки про те, що опозиція нібито намагалась арештувати Сталіна в ДАВТі.
Під час другого захворювання Леніна, очевидно, у лютому 1923 року, Сталін на зборах членів Політбюро (Зінов’єва, Каменева і автора цих рядків) після відходу секретаря повідомив, що Ілліч викликав його несподівано до себе і зажадав доставити йому отрути. Він знову втрачав здатність мови, вважав своє становище безнадійним, передбачав близькість нового удару, не вірив лікарям, котрих спіймав на протиріччях, зберігав повністю ясність думки і неймовірно мучився...
Пам’ятаю, наскільки незвичним, загадковим, таким, що не відповідало обставинам, здалося мені обличчя Сталіна. Прохання, яке він передавав, мало трагічний характер; на обличчі його застигла напівусмішка, ніби на масці.
— Не може бути, зрозуміло, й мови про виконання цього прохання! — вигукнув я...
— Я казав йому все це, — не без досади заперечив Сталін, — але він тільки відмахується. Мучиться старик. Хоч, каже, мати отруту при собі... вживе її, якщо переконається в безнадійності свого становища.
— ...Мучиться старик, — повторив Сталін, дивлячись невизначено повз нас і не висловлюючись, як і раніше, ні в ту, ні в іншу сторону. У нього в мозку протікав, певно, свій ряд думок, паралельний розмові, який не зовсім співпадав з нею.
Тут природно виникає запитання: як і чому Ленін, котрий ставився в цей період до Сталіна з надзвичайною підозрілістю, звернувся до нього з таким проханням, яке, на перший погляд, передбачало найвищу особисту довіру? За кілька днів до звернення до Сталіна Ленін зробив свою безжальну приписку до Заповіту. Через кілька днів після звертання він порвав з ним всі стосунки. Сталін сам не міг не поставити запитання: чому Ленін звернувся саме до нього? Розгадка проста: Ленін бачив у Сталіні єдину людину, здатну виконати трагічне прохання, бо безпосередньо зацікавлену в його виконанні. Своїм безпомилковим чуттям хворий угадував, що твориться в Кремлі та за його стінами, і які справжні почуття до нього Сталіна.
Кор. Останнім часом у деяких засобах масової інформації з’явився ряд публікацій, в яких об’єктом критики стало все сталінське керівництво і ви особисто. Чи не вважаєте ви за потрібне відповісти на ці публікації?
Каганович. Ні, публікувати нічого я не збираюсь... Я не можу опускатися до рівня дрібних речей, не можу захищатися... Мені якщо писати, я повинен писати про епоху всю, а для цього у мене і сил зараз нема...
...Тепер питання постане корінне: Сталін... Генеральна лінія партії була лінією ленінською... Генеральна лінія партії після смерті Леніна була ленінською лінією. Колективізація є ленінська лінія. Були перегини? Були! Ну, а де перегинів не було? Перегини завжди були... Були у нас в колективізації і безвинно постраждалі. Були люди, які виступали проти колективізації, — не куркуль навіть, а багатий середняк. Він мав вплив, він був пов’язаний з церковною радою. І баламутив. Можна його арештувати в цей час чи ні? Це питання надто серйозне. Ми стримували. Але без цього не можна.