БОРИС: Я тебе проведу!
АНДРЕА: Ні.
БОРИС: Слухай, наберись розуму...
АНДРЕА: Не чіпай мене!
БОРИС: Андреа, ти хоч розумієш, скільки місця займаєш?
АНДРЕА: Відчепися!
БОРИС: Ти отруюєш атмосферу своїми недобрими жартами й поганим гумором. Хто захотів залишитися? Ти! Хто прагне зіпсувати свято людям, які ні про що тебе не просили? Ти!
ІВОННА: Де моя сумочка?
ЕРІК: Мамо, он вона! Де ще вона має бути? Дістала вже зі своєю сумкою!
Івонна копирсається в сумочці і тріумфально дістає з неї книжечку.
АНДРЕА: Чому ти приносиш мене у жертву?
БОРИС: Бо не хочу пустити своє життя під укіс... Андреа, я не можу зробити тебе щасливою!..
АНДРЕА: Що за дурниця! Звідки у тебе такі ідіотські ідеї?!
Андреа хапає ніж зі столу і замахується на Бориса.
БОРИС (сміється): Боже, та що ти робиш?!
АНДРЕА: Що, у штанці наклав?
БОРИС (обережно відступає від неї, обходячи стіл): Та... трохи є... Андреа, поклади ніж.
ЕРІК: Андреа, негайно покладіть ніж!
БОРИС: Він же не ріже! Ти ж не заколеш мене ножичком для риби!
АНДРЕА: Shut up![3]
БОРИС (зупиняється і розводить руки): Давай. Ріж мене на шматки!
ІВОННА: Оце діло!
ЕРІК (обережно забирає ніж з рук Андреа): Мамо, бачу, ти теж здуріла!
Андреа робить дивний жест, який Борис, підсміюючись, зупиняє руками. Мимоволі Андреа також починає сміятися. Кілька незручних для решти моментів інтимного порозуміння.
Івонна щось пише у книжечку.
ФРАНСУАЗА: Івонно, ти робиш нотатки?
ІВОННА: Записую думки.
ФРАНСУАЗА: Я виснажена... Вже навіть не розумію, про що йде мова...
Допиває шампанське Еріка.
ІВОННА (до Андреа): Я помітила, що ви смієтесь по-різному. Часом шкірите зуби на всю довжину.
АНДРЕА: Це огидно?
ІВОННА: Аж ніяк.
ЕРІК: А може... може, ми нарешті сядемо за вечерю?.. Я вже навіть не наважуюся сказати «спокійно сядемо»... Га, Франсуазо? Франсуазо?
ФРАНСУАЗА: Роби як знаєш.
ЕРІК: Та що з тобою?
ФРАНСУАЗА: Нічого!
Пауза.
АНДРЕА: У відділі матраців «Балтекс» сьогодні вранці пара розляглася просто у залі... Вони тулилися одне до одного в ліжку, ніби збиралися провести там усю ніч... Спершу продавчиня просто стояла і дивилася... Та оскільки чоловік і жінка не рухались, вона присіла на ліжко поруч, сіла дуже прямо, стуливши ноги... Покупці заходили і виходили, в іншому відділі людей було досить багато, але пара не рухалась, а продавчиня знай собі чекала. Здавалося, ніби вона сидить біля мерців.
БОРИС: Ходімо?
АНДРЕА: Я замовлю таксі.
БОРИС: Ми надто далеко. Це буде непросто.
5
Десь на тій самій терасі, що й у сцені 2. Майже ніч. Затишна атмосфера.
Андреа сидить і курить на самоті.
На низькому столику — пляшка шампанського зі сцени 2, вже не у відрі, і наполовину наповнений келих.
Через якусь мить з’являється Франсуаза.
(У першій частині цієї сцени слова їй даються нелегко).
ФРАНСУАЗА: Ви досі тут...
АНДРЕА: Так... Постійно хочу піти — але лишаюсь, лишаюсь, лишаюсь...
ФРАНСУАЗА: А Борис?
АНДРЕА: Він зник. Я попросила адміністратора викликати мені таксі — і Борис випарувався вмить!
Франсуаза запалює цигарку.
Пауза.
ФРАНСУАЗА: Ви не пробували електронні сигарети?
АНДРЕА: Ні.
ФРАНСУАЗА: Я пробувала всі смаки. Східний, енергетичний напій... Що це за звуки?
АНДРЕА: Це жаби... За рестораном ставок.
ФРАНСУАЗА: Ох і волають...
АНДРЕА: І не кажіть.
Пауза.
ФРАНСУАЗА: Мене лякають звуки природи... Віддаю перевагу місту... Хотіла б я жити в Парижі...
АНДРЕА: Або у Римі.
ФРАНСУАЗА: Рим?.. Що ж, чому б ні. (Пауза). Як ви? Все гаразд?
АНДРЕА: Усе просто чудово.
ФРАНСУАЗА: Родом ви звідси?
АНДРЕА: Я із Шалі.
ФРАНСУАЗА: Знаю це містечко.
АНДРЕА: Таке нечасто трапляється.
ФРАНСУАЗА: Мій колишній чоловік працював там у кооперативі...
Пауза.
АНДРЕА: Скільки років Івонні?
ФРАНСУАЗА: Про це не відомо нікому.
АНДРЕА: У мене ноги в крові... «Джиджи Дул». Чотириста дев’яносто євро. Одна п’ята частка моєї зарплатні... Купила вчора спеціально під коротку спідницю — ніби знала, що вечір чекає на нас феєричний!
ФРАНСУАЗА: Невже в Бордо є крамниця «Джиджи Дул»?
АНДРЕА: Є корнер у торговому центрі.