Франсуаза докурює цигарку.
Андреа робить кілька ковтків шампанського — і переливає останні краплини з пляшки у свій келих.
ФРАНСУАЗА (й оком не повівши): Що ж... Мушу повертатися до зали...
АНДРЕА: Вони там без вас не сумують...
ФРАНСУАЗА: Певно, що ні.
АНДРЕА: Знаєте, я справді думаю про Рим. Час від часу підводжусь і вирішую — ось зараз кудись як поїду! Зміню життя, знайду нових друзів у сонячній італійській столиці!..
Тиша.
Андреа намащує стіком укуси комарів.
ФРАНСУАЗА: Можна?
Також водить стіком по шкірі.
АНДРЕА: У потязі, коли повертаюся додому ввечері, у вікна бачу клаптики інтер’єрів будинків, з телевізорами, столами, накритими на вечерю, завжди о тій самій годині... Інтер’єри м’які, повні пилу й тарганів, та водночас — такі милі... Знаєте, чого я хочу? Повторення. Щоб усе завжди відбувалось однаково, в один і той самий час.
ФРАНСУАЗА: У вас не всі вдома.
АНДРЕА: Це вже не новина.
З’являється Івонна.
ІВОННА: А ось і ти, Франсуазо!
ФРАНСУАЗА: Івонно, все гаразд? Що там таке?
ІВОННА: Уяви — я загубилася! Мене залишили в цьому лабіринті саму. Зрештою я отямилась у смітнику.
ФРАНСУАЗА: Але навіщо ти вийшла з-за столу?
ІВОННА: Ерік весь час говорить по телефону... А я не хочу сидіти за столом, де немає з ким погомоніти!
ФРАНСУАЗА: Ходімо. Повернімося.
ІВОННА: Секунду.
Сідає — точніше падає — на канапу.
ФРАНСУАЗА: Івонно!
ІВОННА: Секундочку, Франсуазо! Він же розмовляє по телефону!.. Тому краще побути тут, на повітрі.
ФРАНСУАЗА: Відчуваю, що цей вечір мене вб’є.
Тиша. Чути жаб.
Андреа знімає туфлі.
ІВОННА: Обожнюю високі підбори! Тепер їх роблять такими високими! Знаєте, я була дівчиною пін-ап[4]. Але у стилі Старого Режиму. Якось я побачила портрет герцогині де Лонґвіль, чули про таку?.. Так от, я скопіювала її сукню для костюмованого балу, потім обрізала її над колінами — і носила зі шпильками на коктейлі! Та наступає мить, коли ти вже не можеш одягнути шпильку. Тіло відмовляється... Тому, люба моя, користуйтеся своїми прегарними ніжками, поки можете. Поки тіло не висуне вам свої сумні вимоги... Відколи у мене артроз, я не можу самостійно обрізати нігті на ногах. Доводиться ходити на педикюр за сорок п’ять євро — а це вдвічі дорожче за прийом першокласного лікаря! Звісно, я розумію, що вона має платити оренду, і все ж! Те саме я плачу перукарці — але там хоча б використовують електрику для сушіння волосся... Моя подруга Соланж Ескудеро вже майже не виходить. Я вирішила навідати її, то вона зустріла мене у сяєві своїх сивих літ — у сукні з блискучим принтом і намистом зі штучних перлів на чотири нитки! Думаю, бідолашна Соланж дуже цінує можливість іще себе прикрашати... Вона робить орігамі, розводить орхідеї, має у помешканні ялинки — тримає їх на столику для бриджу... А колись була заміжня за тореадором!
Пауза.
АНДРЕА: Я голодна.
ІВОННА: Слухайте, пані...
АНДРЕА: Мене звати Андреа.
ІВОННА: Андреа, атож. У мене люмбаго... вже не пам’ятаю... словом, давно...
АНДРЕА: Авжеж.
ІВОННА: Дуже болісне люмбаго... Мені прописали «Екс-Тралан».
АНДРЕА: Так.
ІВОННА: Над ранок приймаю одну маленьку піґулочку...
АНДРЕА: Ви вже мені це казали.
ІВОННА: Справді?.. А ці бевзі кажуть, що не варто приймати!
АНДРЕА: Одну піґулку можна.
ІВОННА: Одну! Тільки одну!.. А ще я б хотіла знати — підкажіть, будь ласка, — чи можна поєднувати «Пронтал», який я приймаю, аби не сидіти всю ніч з виряченими очима, з моїм «Екс-Траланом»?
АНДРЕА: Я вам уже казала, що можна.
ІВОННА: Справді? Коли?
АНДРЕА: У вбиральні... Слухайте, можете приймати і те, й те. Один препарат уранці, другий увечері. За умови, що не будете збільшувати дози.
ІВОННА: О, яке полегшення! Дякую!
Пауза.
Івонна виймає з сумочки книжечку і щось записує.
ІВОННА: У вбиральні, кажете?..
ФРАНСУАЗА: Івонно, гадаю, нам час іти...
ІВОННА: Соланж також була дівчиною пін-ап. Я випрямляла їй кучері залізком. Її мати працювала на фабриці рукавичок... Тоді тільки з’явилися перші м’які станики... Соланж потайки приміряла їх...
ФРАНСУАЗА: То що, ходімо?
ІВОННА: Повечеряєте з нами?
ФРАНСУАЗА: Ні, Івонно! Ні, вона не буде з нами вечеряти! Чуєте? Не буде!
ІВОННА: Не верещи, Франсуазо!
ФРАНСУАЗА: Ти ж добре знаєш, що її не запрошено на вечерю! Навіщо ти пропонуєш?! (Івонна затуляє вуха руками. Франсуаза різко відриває її руки від вух). Навіщо ти пропонуєш?!
4
Дівчата пін-ап (pin-up girls) — поширені у часи Другої світової та В’єтнамської війн графічні зображення напівоголених сексуальних дівчат.