БОРИС: Мені сил на тебе бракує...
АНДРЕА: Знаєш, ти такий передбачуваний...
БОРИС: Я не в тому стані, щоб терпіти ці кпини.
АНДРЕА: То у нас ціла ніч?
БОРИС: Ні.
АНДРЕА: А чому? Адже твоя дружина у Валансьєні. Чому тоді ми не можемо провести разом усю ніч?
БОРИС: Бо не вийде. І тобі це добре відомо.
АНДРЕА: Чому не вийде?
БОРИС: Бо я не вільний чоловік — мене тримають родина, обов’язки... Знаєш, у тебе дар пускати з димом найкращі миті!
АНДРЕА: Ай! Мене кусають комарі!
БОРИС: У бардачку є пшикавка.
Андреа виймає пляшечку зі спреєм. Обприскує себе.
БОРИС: Освяти ж і мене.
Вона пшикає на нього, цілиться в обличчя і цілить влучно.
БОРИС: Та ти здуріла!.. Андреа, ти поцілила мені в око! Я нічого не бачу!
АНДРЕА: Не вигадуй... Я казала, що провела ніч з колегою із аптеки?
БОРИС: Що?!
АНДРЕА: Гадаю, у мене розвинулася хвороблива потреба в сексі. Це тому, що я припинила вживати «Паралазол» з кодеїном.
БОРИС: «Паралазол» з кодеїном? Це якась новинка?
АНДРЕА: Ця штука мене стимулює.
БОРИС: Бачу, ти вирішила зіпсувати мені цей вечір.
АНДРЕА: Я була б рада, якби вдалося.
БОРИС: Що за колега?
АНДРЕА: Просто колега.
БОРИС: Як ти опинилася з ним у ліжку?
АНДРЕА: Цікаве формулювання...
БОРИС: Мені потрібна відповідь. Негайно!
АНДРЕА: Може, краще тобі не знати?
БОРИС: Скільки йому років?
АНДРЕА: Двадцять шість.
БОРИС: Двадцять шість! І ти... будеш з ним іще зустрічатися?
АНДРЕА: Хтозна...
БОРИС: І як я повинен реагувати? Вдавати з себе сучасного чоловіка і вітати оплесками цю вашу кляту емансипацію?!
АНДРЕА: Борисе! Нарешті я дочекалася доброго слова!..
БОРИС: Дідько! Ти мені око скалічила!
АНДРЕА: Ходи сюди... Трохи почервоніло... У мене в сумочці є краплі, зараз дістану...
БОРИС: Ні, дякую, не чіпай мене... Двадцять шість років. Він що, геронтофіл?
АНДРЕА: Цілком може бути.
БОРИС: То це для нього ця розпусна спідниця?
АНДРЕА: Тобі ж наче подобалося.
БОРИС: Я так втомився...
АНДРЕА: Отже, я схожа на повію?
БОРИС: Трохи є.
АНДРЕА: Гаразд, ходімо в ресторан. Заночуємо на парковці чи нарешті будемо вечеряти?
БОРИС: У мене зник апетит.
Андреа сідає в автівку і вмикає радіо.
Вона багато разів міняє канали, поки не натрапляє на мелодію в стилі «Under My Thumb» гурту «Stones». Тоді виходить з машини.
Андреа наспівує і ліниво підтанцьовує, повільно роздягаючись під пісню.
Борис підходить до неї і вимикає радіо.
БОРИС: Що ж, Андреа, якщо хочеш знати, то в мене серйозні проблеми.
АНДРЕА: Бачив би ти зараз своє обличчя!
БОРИС: Це не смішно.
АНДРЕА: Не розумію, чого ви, чоловіки, завжди так надимаєтесь. Про серйозні речі можна говорити і без гримас.
БОРИС: Маю надати свій баланс суду.
АНДРЕА: Я думала, у твоєї компанії все гаразд...
БОРИС: Виробництво дзеркал виправдовувало себе. Та я вирішив відкрити для себе нові ринки — і взявся робити веранди.
АНДРЕА: Ця пшикавка — до одного місця...
БОРИС: Тобі зовсім начхати на те, що я кажу?
АНДРЕА: Та ні, але ж мене буквально живцем жеруть... То ти кажеш, що почав продавати веранди?
БОРИС: Це новий і стабільний ринок! Багато форм і можливостей. Я вклав частину власних накопичень в інвестиційний кредит, зробив кілька розкішних веранд — а потім до моїх клієнтів прийшли з мерії і заявили, що ці споруди незаконні.
АНДРЕА: Чому?
БОРИС: Бо ми не врахували усі формальності. Бо є така формула — називається коефіцієнтом займання землі, — яку я просто пропустив. Це так, якщо спростити пояснення.
АНДРЕА: І що робити?
БОРИС: Зносити все.
АНДРЕА: Серйозно?!
БОРИС: Двоє клієнтів подали позови. Компанії загрожує примусова ліквідація.
АНДРЕА: Це просто жахливо...
БОРИС: А якщо на мене покладуть поповнення пасиву — тут мені й гак...
АНДРЕА: А ти не згущуєш фарби?
БОРИС: Хотів би я помилятися...
АНДРЕА: Я й не підозрювала, що ти будуєш веранди.
БОРИС: Зі зйомними перегородками, відкидним дахом і просто революційним теплозберігаючим вітражем.
АНДРЕА: Серденько моє бідолашне...
БОРИС: Тепер розумієш, чому мені ще твого хлопця з аптеки бракувало?
АНДРЕА: А Патриція в курсі?
БОРИС: Аякже.
АНДРЕА: І що вона каже?
БОРИС: Заохочує боротися. Вона завжди була войовничою жінкою.
АНДРЕА: Це так мило...
БОРИС: Атож...
АНДРЕА: Знаєш, що я думаю? Що я зближую вас — тебе і твою дружину.