ЕРІК: У мами поцупили гаманець.
ІВОННА: То був одноногий волоцюга. Сумочка була м’яка, складалася і мала велику застібку...
ЕРІК: Мамо, будь ласка...
ІВОННА: Найбезглуздіша з усіх можливих моделей! Якби твій батько склепав дитину ромці, сидів би ти зараз у візку, а брат грав би поруч на скрипці...
ФРАНСУАЗА (піднімає келих): З днем народження, Івонно!
Всі вітають і цокаються.
ЕРІК (до Андреа): А ви не будете пити? Неввічливо, коли всі цокаються...
АНДРЕА: Не вживаю алкоголь. Принаймні зараз... Чесно кажучи, я зараз на дієті... І не дуже вмію стримувати себе...
ФРАНСУАЗА (робить знак офіціантові): Хочете щось інше? Води з газом?
АНДРЕА: Дякую. Так, води.
ЕРІК: А знаєте, звідки звичка цокатися?.. Колись давно, коли стримуватися ніхто й не збирався, люди вирішували проблеми, зазвичай, за допомогою отрути. Тож коли хтось запрошував тебе і наливав вина, то ти стукав свій келих об його келих (тоді їх робили з металу), сподіваючись, що краплі перехлюпнуться через край і потраплять до келиха співрозмовника. Після чого ви дивилися в очі одне одному, і кожен сподівався, що інший вип’є першим.
БОРИС: Мені слід було народитися в ту добу.
ФРАНСУАЗА (до Бориса): Як ваші діти? Патриція казала, що Палому прийняли до Академії співу Аквітанії.
БОРИС: Саме так.
ФРАНСУАЗА: Чудово! А як Жульєн?
БОРИС: Турист. Люб’язний і байдужий.
Андреа приносять склянку з водою — і вона недбало кидає туди розчинну піґулку.
ФРАНСУАЗА: Дайте йому час. Жульєн іще зовсім юний. На минулих вихідних Ерік умовив мене — а я ж ніколи зі школою нікуди не їжджу! — поїхати з усіма дітьми на мис Ферре. З нашими дітьми, з його, з друзями та їхніми дітьми, там був іще син мого колишнього чоловіка, просто нестерпний хлопчина. Ми відвідали виставку на Маяку. У кінці дня я ледве стримувалася, щоб не стрибнути сторчголов зі скелі.
ЕРІК: Дуже приємна прогулянка вийшла, ми стільки сміялися! Дітей ви залишили на мене — і я був радий.
АНДРЕА: Давно ви у шлюбі?
ФРАНСУАЗА: Два з половиною роки. Однак ми не у шлюбі.
ЕРІК: Я ще її перевіряю. Наприклад, Маяк — мінус кілька балів.
ФРАНСУАЗА: А у вас є діти... даруйте, забула ваше ім’я?
АНДРЕА: Андреа.
ФРАНСУАЗА: Авжеж, Андреа!
АНДРЕА: Дівчинка. Дев’ять років.
ІВОННА: І як її звати?
АНДРЕА: Софі.
ІВОННА: Ще одна Софі! Ви щось вживаєте?
АНДРЕА: «Паралазол» з кодеїном.
ІВОННА: Знаю такий.
ЕРІК: У вас з головою все добре?
ІВОННА: Мадам аптекарко...
АНДРЕА: Будь ласка, звіть мене Андреа... Мені, звичайно, приємно, коли мене називають аптекаркою, та я просто помічниця в аптеці. Готую ліки.
ІВОННА: Ці йолопи переконують мене, що під час люмбаго слід припинити приймати «Екс-Тралан»! Знаєте, у мене так болів поперек!.. Та я помітила, що ці ліки ніби оживлюють мене, тож я таки приймаю по одній піґулці на день. Можна ж, правда? Я так люблю зранку ковтати «Екс-Тралан»!
АНДРЕА: Можна. До складу входить трохи морфіну.
ЕРІК: Але ж не вживати морфін щодня?!
АНДРЕА: Від однієї піґулки їй нічого не буде.
ІВОННА: І це допомагає проти мого артрозу.
ЕРІК: Де міститься ваша аптека?
АНДРЕА: Я працюю у Фрежані.
ІВОННА: Дуже далеко...
БОРИС: Думаю, ми скоро залишимо вас...
ЕРІК: Хоча б п’ять хвилин!
ФРАНСУАЗА (пошепки, бо не знає, чи Андреа у курсі справи): Ти все залагодив?..
БОРИС: Іде своїм пливом.
ФРАНСУАЗА (так само): Ерікові все відомо... Патриція дозволила розповісти... Він може дати кілька порад, якщо хочеш...
ЕРІК: Я йому не потрібний...
ФРАНСУАЗА: Ти ж голова юридичного відділу, це твоя спеціальність...
ЕРІК: Франсуазо, мені немає чого тут сказати... (до Бориса) Не думайте, що... Перейдемо на «ти», гаразд? Так простіше.
БОРИС: Звісно, можна на «ти».
ІВОННА: Хто мені наллє? Я у дірі й не можу поворухнутися!
ЕРІК (наповнює шампанським келих і передає їй): Оливок хочеш?
ІВОННА: Ні. Комарі атакують мою зачіску!
ФРАНСУАЗА: Мене теж обсіли. Що це за вечір такий?!
АНДРЕА: У мене є пшикавка.
ІВОННА: Буду вдячна, якщо ви обприскаєте мене.
Андреа щедро обприскує Івонну. Потім іще раз обприскує себе. Також обприскує сумочку Івонни. Та страшенно радіє. Вони сміються.
Андреа готова будь-кого «підірвати» своєю бомбою. Усім начебто весело.