АНДРЕА: Я пила воду.
БОРИС: Воду? З чим?.. Андреа, що ти прийняла?! (Обнюхує келих). Скільки цієї гидоти ти ковтаєш на день?
АНДРЕА: Нічого ти не знаєш... Час від часу мені кортить буди дуже багатою і дуже потворною. Тоді я могла б весь час їсти не зупиняючись, пила б досхочу свій улюблений джин, жила б у Гонолулу, словом, жила б на повну!
БОРИС: З ким ти говорила?
АНДРЕА: З моїм новим коханцем.
БОРИС: Ледве стримуюсь, аби не дати тобі мордаса!
АНДРЕА (запалює цигарку): А Ерік милий. Принаймні мені він сподобався.
БОРИС: Певно, також годиться для тебе? А не застарий?.. Тут не можна палити.
АНДРЕА: Хто мене зупинить?.. Це ж не літак.
БОРИС: Ходімо... Ми не можемо сидіти тут вічно.
АНДРЕА: Слухай, ти ж мало не розчавив його маму!
БОРИС Так...
Вони вибухають реготом.
АНДРЕА: Коли я побачила її на асфальті, то на мить вирішила, що вона мертва.
БОРИС: Я теж.
Пауза.
АНДРЕА: Я рада, що він тебе хоч трохи заспокоїв.
БОРИС: Та що він знає... Дає мені уроки бухгалтерії... Ніхто не в змозі дати мені пораду... (Дивиться на себе у дзеркалі). Ну й пика у мене! Тільки поглянь на ці мішки під очима, на зморшки... Можна подумати, що це Елай Воллак на схилі літ...
АНДРЕА: Це хто?
БОРИС: Ти що, не знаєш, хто такий Елай Воллак? Це той тип, що танцює з Мерилін Монро у фільмі «Неприкаяні». Тоді такі пики вважали за норму.
АНДРЕА: Для мене ти навіть привабливіший, ніж чотири роки тому.
БОРИС: Схибнута ти...
АНДРЕА: Не буду сперечатися.
БОРИС: Тобі лікуватися треба.
АНДРЕА: Ненавиджу тебе...
Вони обіймаються просто в кабінці.
АНДРЕА: Чому ти звідти пішов?
БОРИС: Трохи позбиткувалися з тебе — і я вирішив піти.
Вони обіймаються ще міцніше, роздягають одне одного, сповзають з унітаза на підлогу...
АНДРЕА: Мій бідолашний невдаха...
БОРИС: Вона все розкаже Патриції...
АНДРЕА: Справді, вдалий вибір ресторану...
БОРИС: Закрий свого рота...
Заходить Івонна, вона трохи похитується, сумочку міцно тримає в руках, притуливши до грудей.
Дверцята кабінки широко прочинені.
Івонна бачить пару, що кохається на підлозі, раніше, ніж вони помічають її.
Коли ж Андреа і Борис її нарешті бачать, вони підводяться і квапливо поправляють одяг.
Загальне сум’яття.
Андреа приводить до ладу кабінку і ввічливо пропускає Івонну.
Івонна, похитуючись, заходить до кабінки — і відразу виходить.
ІВОННА: Хотіла вас запитати... Знаю, що момент не... Та все ж... Просто для відома... Можна поєднувати «Пронтал» з «Екс-Траланом»?
АНДРЕА: Ви приймаєте «Пронтал», щоб заснути?
ІВОННА: Так, перед сном. Ідеальне снодійне.
АНДРЕА: Між ними немає нічого спільного.
ІВОННА: Тобто можна приймати одночасно?
АНДРЕА: Теоретично — так.
ІВОННА: Дякую! І даруйте, що завадила вам...
Старенька, похитуючись і міцно тримаючи сумочку, повертається до кабінки.
ІВОННА: Мені паморочиться... Певно, через машину... Або я просто випила надто багато...
Вона зачиняє дверцята.
Андреа і Борис залишаються на місці, не наважуючись вийти.
БОРИС: Ми вас почекаємо...
ІВОННА: О, ні, не варто, мені незручно затримувати вас!..
БОРИС: Почекаємо за дверима.
Вони виходять у коридор.
За мить з’являється Ерік.
ЕРІК: О, ви ще тут!.. Мою матір не бачили?
АНДРЕА: Вона у вбиральні... Їй трохи паморочилося... Тож ми вирішили почекати, поки вона вийде.
Ерік трохи стоїть перед дверима, потім стукає.
ЕРІК: Мамо?.. Мамо, з тобою все гаразд?
ІВОННА: Ні...
ЕРІК: Що сталося?!
АНДРЕА: Івонно, що з вами?
ІВОННА: Книжечка у воду впала...
АНДРЕА: Можете нам відчинити?
ІВОННА: Моя книжечка у страусовій шкірі...
ЕРІК: Мамо, відчиняй!
Івонна відчиняє. І миттю нахиляється над унітазом. Інші нахиляються теж.
ІВОННА: Я туди все записую... І тепер вона зникла!
ЕРІК: Навіщо тобі блокнот у туалеті?
АНДРЕА: Дозвольте... (Пхає руку в унітаз і дістає звідти книжечку).
ІВОННА: Ого! Красно дякую!
Усі метушаться: Ерік змиває воду, Андреа полоще книжечку під краном. Потім сушить її дуже гучним феном.
ЕРІК: Чому твоя сумочка розстебнута? Ти впевнена, що більше нічого не загубилось?
ІВОННА: Вона вже не застібається!
ЕРІК: Добре вона застібається! Як ти почуваєшся?