6. Персонаж Еріксімаха та космічний вимір Ероса в його промові [186а1—188е6]
Третій персонаж, що його автор виводить на сцену, — це вчений, відомий лікар Еріксімах, якого, окрім вчення Гіппократа, надихає натуралістична філософія. Як лікар та природознавець, Еріксімах спрямовує промінь сили Ероса з людської площини в царину природи та космосу. Він представляє Ероса як вселенську космічну силу.
Маска лікаря-природознавця дуже важлива в діалозі, як загалом важливою була для античної грецької культури медицина. Розуміння природи та космосу для греків починалося з розуміння живої істоти, її будови та функцій. Дослідники по-різному інтерпретують роль цього персонажа і здебільшого негативно оцінюють його промову, вбачаючи в масці Еріксімаха педантичного науковця, захопленого досягненнями своєї науки. Більшість інтерпретаторів Бенкету вважають, що Еріксімах не додав нічого нового до розуміння природи Ероса порівняно з попередніми промовцями.
Насправді задум Платона, що його він втілює через маску Еріксімаха, складніший, ніж видається на перший погляд. Еріксімах переносить Ероса з антропологічного виміру у вимір вселенський, космічний. «Ерос має дуже велику, а навіть необмежену могутність» [188d5-6]. Цю важливу тезу згодом підхопить Сократ. Однак Сократ поглибить космічний вимір Ероса, привідкривши поряд з фізичною метафізичну площину його сутності.
Еріксімах погоджується з Павсанієм щодо потреби розрізнення Еросів — Ероса прекрасного і Ероса потворного. Однак замість того, щоб поєднувати їх, відповідно, з Афродітою небесною та Афродітою посполитою, він пов'язує з першим, небесним, Музу Уранію, а з другим, посполитим, — Музу Полігимнію, тобто Многоспівну [187d8-4].
Ці два Ероси є активними силами не лише в людині, а й в усіх речах, що існують в природі. Еріксімах зазначає, що його навчила цього медицина. Двоякий Ерос існує не лише в душах людей, а й в багатьох інших речах, він живе також в тілах усіх живих створінь і в тому, що виростає із земного лона, він, сказати б, перебуває в усьому сущому. […] Великий і чудотворний цей бог, і його сила обіймає всілякі діла — людські та божі [186а4-b3].
Щоб відрізнити небесного Ероса від Ероса посполитого, Павсаній виходив з етичних і суспільних критеріїв; Еріксімах натомість зосереджується на критеріях, виснуваних із дослідження природи, починаючи власне з людського тіла та лікарського мистецтва, а отже, з поняття здоров'я і недуги. Ерос, який перебуває у всьому здоровому й прекрасному, — позитивний; натомість Ерос, який перебуває у всьому хворому і потворному, — негативний. Павсаній говорив, що гарно віддаватися людям порядним, і ганебно віддаватися людям негідним; Еріксімах конкретизує, що й для тіл прекрасний Ерос полягає у прихильності до здорових частин тіла, тоді як потворний Ерос віддає перевагу хворим елементам. Справжній цілитель вміє влити Ероса в тіла, поєднуючи ворожі частини тіла і погоджуючи між собою ті елементи, які перебувають у незгоді [186b4-е4].
У тісному зв'язку з медициною Еріксімах згадує гімнастику та рільництво, а відтак переходить до дослідження музики. Як лікарське ремесло вливає в тіла Ерос, який породжує гармонію, узгоджуючи між собою протилежності, аналогічно й музика погоджує протилежні начала — високі та низькі тони — і завдяки Еросові творить гармонію [186b3-с6].
Від живих тіл та звуків Еріксімах переходить до небесних тіл і показує, що і в цій царині обидва Ероси мають визначальний вплив. Пори року, зокрема, теж повні цих Еросів, які урухомлюють протилежні начала — тепле й холодне, сухе й вологе. Небесний Ерос, виступаючи посередником між цими протилежними началами і поєднуючи їх між собою, розумно змішує їх, творить гармонію поміж ними. І у всіх живих істотах — у людях, тваринах і рослинах — мірний Ерос (ὁ κόσμιος Ἔρως) здійснює позитивний вплив і творить гармонію, він є джерелом здоров'я і добробуту. Натомість нестямний Ерос (ὁ μετὰ ὕβρεως Ἔρως) зумовлює бурхливі і непередбачені ефекти, які приносять недуги тваринам і рослинам, викликають пошесті та знищення. Будучи причиною безладу і взаємного насильства між протилежними началами, нестямний Ерос накликає несприятливу погоду, і з ним пов'язані згубні для всього живого наслідки — несвоєчасні заморозки, іній, град, посуха, що вражає злаки. Отож і рух небесних тіл, і пов'язані з цим рухом пори року також перебувають у віданні двох Еросів — нестямного Ероса і Ероса мірного [188а2-b4].
Останнім мистецтвом, про яке не забуває згадати Еріксімах, є віщування — мистецтво передбачення долі, яке плекає й оберігає небесного Ероса в душах людей і забезпечує порозуміння між людьми та богами. Віщування допомагає пізнавати любовні поривання людей і належно їх плекати, щоб через почесті та поклоніння Еросові мірному народжувалася приязнь між смертними людьми та безсмертними богами [188b5-d4].
Еріксімах висловлює важливу тезу, яка стане центральною у промові Сократа і згідно з якою Ерос — це згода та поєднання протилежностей. Однак Еріксімах не вміє пояснити ані природи, ані тих основних засад, що на них тримається гармонія протилежних сил. Його натуралістична позиція не дозволяє йому підвести під цю тезу адекватне теоретичне підґрунтя. Зміст його наскрізь натуралістичної промови можна збагнути до кінця, зрозумівши динаміку драматургічної діалектики, яку так майстерно замислив і розвинув автор. Промова Еріксімаха є антитезою до метанатуралістичної промови Сократа, і зрозуміти її належно можна лише з перспективи прочитання промови Сократа, до якої підходить черга.
Драматургічну гру, яку здійснює Платон за допомогою маски Еріксімаха, увиразнює його поклик на Геракліта. Еріксімах приймає основну ідею Геракліта, але намагається адаптувати її до свого бачення місця і ролі двох Еросів в осягненні гармонії через поєднання протилежних сил. «Єдине, розходячись [ворогуючи] із собою, сходиться [погоджується], як гармонія лука і ліри» [187а4-5]. Однак в оригіналі цього Гераклітового фрагменту підмет стоїть у множині й означає «люди»: «Вони не розуміють, як вороже перебуває в погодженні зі собою: як гармонія лука і ліри» [Diels-Kranz, фр. 51]. Не розуміє цього й Еріксімах: зробивши підметом «Єдине», він насправді заперечує грандіозну ідею Геракліта. У Геракліта боротьба протилежних сил приводить до гармонії речей і творить найвищу єдність, що лежить в основі впорядкованого космосу. Коментар Еріксімаха звучить непереконливо і лише увиразнює слабкість його теорії двох Еросів.
Платон переконливо і яскраво показує через маску Еріксімаха, що, будучи добрим лікарем, він насправді є поганим філософом. Динаміку синтетичного примирення протилежностей, що його здійснює Ерос, неможливо зрозуміти, не дійшовши до найвищої точки відліку, не досягнувши першого і найвищого начала — не перейшовши з фізичного виміру в площину метафізичну. Цим першим і найвищим началом і є «Єдине», на яке так незграбно покликається Еріксімах, поправляючи Геракліта і приписуючи його вислову зовсім інший смисл. Як ми побачимо згодом у промові Сократа, саме від «Єдиного», під яким слід розуміти «Благо», Ерос бере могутність і силу, щоб бути посередником між протилежними началами. Важливо зауважити, що Платон, зі свого боку, попереджує читача про те, що у промові Еріксімаха є велика прогалина, яка потребуватиме заповнення. Саме тому наприкінці своєї промови Еріксімах скаже: «Можливо, прославляючи Ероса, я дечого недомовив — що ж, так склалося не з моєї волі. Якщо я щось упустив, тобі, Арістофане, належить цю прогалину заповнити» [188е1-4].
Тож погляньмо, як за допомогою Арістофанової маски, що символізує Музу комедії, Платон заповнює цю прогалину, розвиваючи те, що не домовив і, зрештою, не міг висловити лікар і природознавець Еріксімах.