— Дякую, Страйку. Це дуже багато для мене означає.
А це, подумав її напарник, коли вони рушили до «Ритцу» в золотому сяйві раннього вечора, було більш ніж варте шістдесятьох фунтів і дещиці докладених зусиль...
З підсвідомості випливли прізвища Мазанков і Крупов, і лише за секунду-дві Страйк пригадав, де їх чув, чому вони асоціювалися з Корнволлом і чому він подумав про них саме зараз. Кутики його вуст вигнулися, та оскільки Робін не помітила, що він усміхається, він вирішив нічого не пояснювати.
Подяки
Як зазвичай, висловлюю подяку своєму редакторові Девіду Шеллі, який завжди перетворює роботу на задоволення; моєму чудовому агентові Нілу Блеру; команді, яка не дає мені з’їхати з глузду: Маркові Гатчинсону, Ребеці Солт і Нікі Стоунгілл; моїй команді підтримки вдома і на роботі, без якої ця книжка так ніколи б і не була дописана: Ді Брукс, Саймонові Брауну, Денні Кемерону, Анджелі Мілн, Россові Мілну, Фі Шепкотт і Кайсі Тієнсуу; Нілові Мюррею, найкращому на світі читачеві недописаних романів; Кензі, яка помітила отой мальтійський хрест, де я його не очікувала; Вільямові Леону і Лінн Корбетт — за натхнення і за те, що перевірили мої підрахунки; Расселові Таусенду, який допоміг мені перевірити всі локації і врятував мій здохлий ноутбук; а також Томові Берку за захопливі оповіді про Алістера Кроулі й за книгарню «Атлантида» (Atlantis Bookshop).