Чи ж ми вам, дiдуню, надоїли, що ви з нами жити не захотiли? Хто ж нас тепер приголубить, хто приласкавить, хто пожурить?
Хто ж нас, дiдуню, буде учити, як у свiтi жити? Нi на якiй дорозi вже вас не стрiнемо, нi на якiй стежцi не спiткаємо. Горе нам без вас, сум i печаль! Ой!
2. ВЕСIЛЛЯ
Весiлля – це найбiльше свято для українцiв, це вишнiй закон живого, який успадкували Лада i Ладо, i за їхнiм прикладом дiвчина i хлопець прагнуть взаємної любовi.
Пiсля свята урожаю 23 вересня i свята весiлля Свiчки в нiч з 23 на 24 вересня починається сезон весiль, який тягнеться аж до 21 грудня. За рiк, починаючи з Рiздва, на Великдень i на Зеленi свята молодi люди, якi досягли певного вiку, пiдшуковують собi пари, i коли засилають сватiв, то вже, напевне, знають, що матимуть згоду. Дiвчина може виходити замiж у 16 рокiв, а хлопець женитись у 18. Проте бажано, щоб дiвчина брала шлюб у 18, а хлопець у 25-30 рокiв. Перед одруженням юнак повинен вiдслужити в армiї, здобути професiю, завдяки якiй зможе утримувати сiм'ю. До взяття шлюбу молодi (i хлопець i дiвчина) повиннi з усiх сил утримуватись вiд зайвого пиття хмiльного i курiння. Перед самим шлюбом треба пройти медичне обстеження з аналiзами кровi.
Найкраще весiлля, коли молодий з молодою вже випробували одне одного в любощах, знають, що пiдходять одне одному, що їх вабить одне до одного, що їм подобається запах тiла одне одного, що вони люблять одне одного i, обнiмаючись та цiлуючись, вiдчувають любовне збудження. Арiйський шлюб не передбачає уведення у вищий закон незайманостi дiвчини а чи парубка перед шлюбом.
Проте деякi юнаки i дiвчата занадто сором'язливi, не можуть самi вiдшукати собi пари. Доля не звела їх на Купальськi свята, але вони хотiли б жити сiмейним життям. Український звичай дозволяє для цього змовини за допомогою батькiв, дядькiв, свах. При чому, сватiв може засилати дiвчина до хлопця або хлопець до дiвчини. Ранiше переважав звичай, коли сватiв засилала дiвчина, тепер переважно сватiв засилає парубок. Старшим у новостворенiй сiм'ї може бути i жiнка i чоловiк, в залежностi вiд розуму, твердостi характеру i снаги. Головне, щоб у сiм'ї була любов.
СВАТАННЯ
Юнак, який вирiшив одружитись, запрошує двох поважних чоловiкiв у свати. Старшим сватом, зазвичай, береться хтось iз двоюрiднiх братiв молодого, старший за нього, другий сват теж бажано, щоб був iз близької рiднi i середнього вiку. Проте можна брати за сватiв i добрих знайомих чи сусiдiв, щоб цi двоє чоловiкiв були легкими на язик i, частуючи потiм гостей на весiллi, веселили гостей дотепними примовками.
Вони беруть з собою великi палицi-патерицi, хлiбину, обсипану сiллю, i надвечiр разом з молодим iдуть до дому бажаної дiвчини. Старший сват стукає в дверi i питає:
– Чи є мир у цьому домi?
– Є.
– Якщо є, то просимо пустити до хати на пильну розмову.
– З миром приймаємо добрих людей, просимо заходити.
Зайшовши всi троє в хату, скидають шапки, кажуть «Добрий день», хрестяться тричi на покуть. Господар чи господиня, наперед знаючи, що це свати, це видно i по патерицях, i по хлiбовi у старшого свата, питають:
Що ви за люди i звiдкiля вас Бог принiс? Чи здалека, чи зблизька? Може, ви мисливцi, а може, козаки?
Старший сват:
Ми люди свої. Iдемо з села ближнього, з кутка Березанщини. Бо ж була впала пороша. Я й кажу товаришу, що по припорошенiй землi добре видно слiди i птаха, i звiра. Ходiмо, може, що вполюємо. От ми iшли та й iшли, аж назустрiч нам князь. Вiн нам i каже: «Бачу, що ви мисливцi-молодцi, пояснiть менi слiди оцi». Ми стали до слiду приглядатись, до вашої хати наближатись. Аж до ваших дверей привiв слiд, так i втрапили до вас на обiд. Признайтесь, чи у вас живе куниця – красна дiвиця. Як по-нашому, то видно, що цей звiр та пiшов у ваш двiр, а з двору в хату, та й засiв у кiмнату. Оце ж нашому слову кiнець, а ви дайте дiлу вiнець. Кажiть же дiлом: чи вiддасте, чи нехай пiдросте.
Пiсля цих речей батько а чи мати iдуть у свiтлицю на перемову з дiвчиною. Отримавши згоду, батько з донькою виходять iз свiтлицi. Батько каже:
– Хлiб-сiль приймаємо, доброго слова не цураємось.
Бере у свата хлiб, цiлує хлiбину i кладе на стiл. Старший сват бере юнака правою рукою за праву руку i з'єднує з правою рукою дiвчини. Батько молодої говорить:
– Щоб ви нас не лякали, що ми перетримуємо дiвку, ми вас рушниками пов'яжемо. Чуєш, дочко, давай чим оцих мисливцiв пов'язати.
Дiвчина iде в свiтлицю i на тарiлцi виносить два рушники i червону хустку. Старости беруть рушники i один одного перев'язують з правою плеча пiд лiву руку. Дiвчина затикає за пояс юнаку хустку. Пiсля цього батько молодої каже: