Бережа

Коли все прибрано, а Коровай у печi, господарi частують коровайниць. Коровайницi спiвають:

Все дiло поробили,
Коровай усадили,
думайте та гадайте,
нам горiлочки дайте.

Це гуляння чисто жiноче, присутнiй лише музикант i то коли коровайницi вже почастувались i захотiли потанцювати. Коли Коровай готовий, його виносять у комору. Виставляють на стiл тодi, коли вiдбувається урочистий обiд всiх гостей з дарами. Шишки подають на стiл як бiле солодке печиво i обдаровують ними дiтей, якi ходять за дорослими.

Увечерi, якщо молодий з цього ж села, вiн iз сватами i боярином їде або йде до молодої з книшем. Книш – це довгий бiлий хлiб, обвинутий рушником i перев'язаний стрiчкою. Несе його сват у кошику з пляшкою вина. Заходячи в хату, сват говорить:

Молодички-коровайнички, будьте здоровi при доброму дiлi.

Їм вiдповiдають:

– Будьте здоровi й ви.

Сват дає кошика з книшем матерi молодої, а вона йому дає кошика з калачем – кругла бiла хлiбина з дiркою посерединi. Свати i боярин вгощаються, молодий, якщо хоче, вечеряє, але хмiльного не п'є. Потiм молодий iз сватами iдуть додому.

Перед тим як розходитись по домiвках, коровайницi спiвають:

Спечiть менi Коровай красний, (2)
як на небi мiсяць ясний.
Спечiть менi шишечки краснi,
як на небi зiроньки яснi.
Спечiть менi Коровай з шишками,
бо вже менi розлука з дружечками.
Ой стану я на билиноньцi
та гукну я по родиноньцi.
Ой збирайся, родинонько,
на деньочок, та й на суботу.
I близькiї, i далекiї,
i вбогiї, i багатiї.

СУБОТА

У суботу о дев'ятiй годинi ранку старша дружка вбирає молоду. Тодi вони удвох iдуть запрошувати родичiв i сусiдiв на весiлля в недiлю i подружок та друзiв на «Деревце» у суботу на вечiр. Молодий так само запрошує на подiл Короваю в недiлю i на «Деревце» в суботу вдвох з старшим боярином.

Молода з дружкою заходять у двiр, господарi запрошують їх у хату. Вони вiтаються ще й у хатi, тодi молода кланяється i каже:

– Просили батько й мати i я прошу до нас на весiлля в недiлю.

Господарi дякують i запрошують сiдати. Молода з дружкою або сiдають, або кажуть, що їм ще багато ходити, i йдуть далi.

У суботу о 18 годинi у молодої збирається почет молодої i молодого: бояри i дружки. На цей вечiр родина молодої готує наїдки, а молодий приносить з собою напої. Молодий приносить також двi верхiвки сосни, ялини а чи вишнi. Бояри з дружками сiдають за стiл, де розкладений кольоровий папiр, пiр'я, ножицi i м'який дрiт. Дружки спiвають:

Дiвич-вечiр дивно зряжен, та рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Не так зряжен, як посажен, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
У три стiни кам'янiї, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Четвертая золотая, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
А в тiй стiнi оконечко, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На оконцi макiвочка, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
На макiвцi ластiвочка, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Ластiвочка в'є гнiздечко, да рано, рано,
дiвич-псчiр дивно зряжен, да ранесенько.
В'є гнiздечко, несе яєчко, да рано рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Вивела дiток однолiток, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Перше дитя – то ж Iванко, да рано-рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.
Друге дитя – то ж Маруся, да рано, рано,
дiвич-вечiр дивно зряжен, да ранесенько.

На вершок обох деревець дружки чiпляють по великiй червонiй квiтцi. Вона робиться з калини, пiвнячого пiр'я, колоскiв. Молода стоїть бiля свого деревця, а молодий бiля свого i дякують кожному, хто почепив на деревце квiтку. Потiм всi разом прибирають. Дружки спiвають:

Куди, доню, собираєшся, (2)
що бiленько умиваєшся?
Не йди, доню, мiж чужiї люди, (2)
бо там тобi не з медом буде.
Там свекруха норовистая, (2)
вона тобi норови покаже.
псти схочеш, аж серденько в'яне, (2)
хлiба вiзьмеш – вона скоса гляне.

На стiл ставлять закуски i напої, щоб дружки i бояри повечеряли. Дружки спiвають.

Що Марiєчка в батька на вiдходi, (2)
посадила горiха в городi.
Рости, рости, горiх, не хилися, (2)
iди, iди, доню, не журися.
Рости, батьку, другую такую, (2)
так як зростив мене молодую.
Ростив батько доньку як паняночку, (2)
вiддав її людям як за наймичку.
Кохав дочку воли поганяти, (2)
вiддав її людям замишляти.