Бережа

Пiсля цих слiв кладуть подарунок на тацю сватовi. Викликати починають з рiдної баби i дiда, тодi Божатих батькiв i далi по списку, який складає мати. Рiдних батькiв не викликають, бо вони дарують дiтям весiлля. Всi iншi гостi в цей час слухають: кого викликають, що хто дарує, п'ють i закушують, пiдкидаючи жарти до побажань. Дружки спiвають:

Та чи ми ж тобi, Марусю, не казали?
Чи ми ж твого серденька не втiшали?
Було не йти та до броду по воду,
та було б тобi не слухати,
не слухати голубонькiв, де два загуде.
Бо тi ж тобi голубоньки та й нарадять,
од батенька до свекорка переманять.

О п'ятiй годинi вечора прибувають бояри вiд молодого, з ними кiлька рiдних тiток i сестер (кiлькiсть гостей може бути обумовлена). пх садовлять за тiльки-но накритий стiл. Пiсля недовгого пригощання вони встають, i їхнi свати кажуть, щоб молодi з приданим збиралися до дому молодого. З боку батькiв молодої не може бути нiякого зволiкання, бо на молодих чекають гостi у батькiв молодого. Дружки спiвають:

Да, ой, чого сидиш, Марiєчко,
чом не дякуєш батеньку?
Ой, спасибi вам, та мiй пан-отченьку,
за вашую та розкошеньку.
Чого, сватове, сидите,
чого додомоньку не йдете?
Додому, свати, додому,
поїли конi солому.

Молода починає прощатися з дружками. Частує їх, примовляє, цiлує. Вони спiвають:

Жаль же нам, сестричко, за тебе,
ще вчора просила до себе.
А сьогоднi одсилаєш вiд себе,
ця розлука наша з тобою,
як iз рiдненькою сестрою.

Старший боярин виводить молоду за руку з-за столу, за руку молодої тримається молодий. Мати з батьком сидять. Молодi стають перед ними i кланяються. Мати пiднiмає в двох руках хлiбину, посипану сiллю, i каже:

- Дай, Боже, щасливо доїхати.

Дає молодiй хлiбину, молодий бере деревце, яке стояло перед ними на весiльнiм столi, i вони рушають з хати. Мати посипає їх i дорогу перед ними зерном i дрiбними грiшми. У воротях розстеляють куль соломи i запалюють. Вони виходять на дорогу через вогонь. Дружки пiднiмають молодiй весiльне плаття. Бояри, ще до виходу молодої, винесли придане i вклали на вiз. Виносячи придане, бояри, жартуючи, норовлять взяти ще щось: корито, дiжку, але дружки i свашки не дають. Пiдводи чи машини рушають, а дружки лишаються i спiвають:

Загрiбай, мати, жар, жар,
буде тобi дочки жаль.
Укидай у пiч дрова,
оставайся здорова.
Ой увiйду у свiтлицю – дочки нема,
ой увiйду у комору – скринi нема.
Ой вийду я за ворота – аж її слiд:
по дорозi василечки поросли,
туди мою донечку повезли.

З молодою їде лише старша дружка i стiльки родичiв, скiльки приїздило вiд молодого. Весiлля у молодої, пiсля вiд'їзду, продовжується до 12-ї години ночi. Тодi музика грає марш, а це знак розходитись.

Як зачують родичi молодого, що вiн везе молоду, виходять зустрiчати за ворота. У воротях розстелюють куль соломи i запалюють. Молодi i весь поїзд переїжджають або переходять через жар. Свашки спiвають:

Да вийди, матiнко, погляди,
кого тобi бояри привезли.
А чи ягницю, чи ярку,
чи невiсточку кохану.

Батько i мати зустрiчають їх хлiбом-сiллю. Мати дає молодiй свiй хлiб, а молода матерi свiй. Тодi свiтилка дає молодiй кiнець хустки i веде за стiл, за руку молодої тримається молодий, а за ним всi гостi вiд молодої, а за ними всi гостi молодого, якi їх тут чекали.

Молодi сiдають на посад. Свiтилки запалюють Трiйцю i пiднiмають у них над головами. До молодих, навпроти через стiл, наближається мати молодого з хлiбиною, посипаною сiллю. Торкається хлiбиною спершу голови молодої, а тодi голови молодого зi словами:

– Благословляю на життя щасливе.

Молодi тихо сидять, трошки схиливши голови. Тодi батько молодого бере в матерi хлiбину i так само благословляє молодих. Потiм Головний волхв, а чи бережа з громади парубкiв читає речення No 27. Тодi свати наливають усiм бажаючим по чарцi, мати i батько теж беруть у руки чарки. Мати каже:

– Бажаємо молодим щастя, здоров'я, мiцної сiм'ї i гарних дiтей.

Батько продовжує:

– Хай молодi живуть дружньо, люблять одне одного, прощають одне одному, хай буде у їхнiй сiм'ї лад. Вип'ємо, люди добрi, за це.

Пiсля першої чарки до Короваю пiдходить брат молодого вiком до 12 рокiв i два свати. Сват оголошує:

– Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.

– З Богом, дiлiть.

– Пане господарю, дозвольте Коровай дiлити.