Прийшовши до бажаних кумiв, баба говорить:
– Просив Iван i Марiя бути в них за кумiв.
Є також неписаний звичай про те, що коли кого запрошують бути крижмовим, то не годиться вiдмовляти. Якщо досягнуто згоди, то майбутня кума бере шматок тонкого бiлого полотна на крижмо, а кум хлiбину i йдуть до дому породiллi. Батько в цей час iде до Храму i домовляється про те, що прийдуть хрестити, а також замовляє, щоб справили службу «Хвала Божа».
Перед тим, як нести дитину до Храму, її купають i одягають: на голову пеленку, яка зветься наголовничок, на тiло пеленку, яка зветься пiдручничок. Мати витирає лице дитини подолком своєї сорочки. Тодi загортають у чисту чоловiчу сорочку, в правий рукав якої зав'язано окрайчик хлiба, того, який принiс кум, i дрiбок солi. Потiм загортають у ковдру i перев'язують навхрест червоною стрiчкою або поясом.
Перед виходом з хати пiд порогом кладуть сокиру, котрась з жiнок кропить куму з дитиною свяченою водою i перша переступає через порiг, за нею йдуть куми. Приїхавши до Храму, кума бере на руки дитину, а пiд руку крижмо, кум бере хлiбину i грошi. В Храмi кум кладе хлiбину i грошi за обряд на стiл, кума оглядає дитину i, якщо треба, обмиває i передає Головному волхву. Якщо це хлопчик, то кум вистригає йому на головi хрест. Волхв оглядає голу дитину, передає кумовi, i той тримає її вертикально головою вгору, а волхв, проказавши коротку молитву, виливає дитинi на голову склянку води кiмнатної температури так, щоб вода стекла по всьому тiлi. В цей час кума тримає на простягнутих руках крижмо, кум кладе на нього дитя i вона його загортає.
Куми помiчають, якщо дитина, облита водою, випрямилась, то вона стiйка для того, щоб жити, якщо стиснулася, то кажуть: «Дасть Бог – виживе», тобто дитина слабка.
Очевидно, давнiше в цьому обрядi було те, що волхв весi оцiнював, чи життєздатна дитина i дозволяв їй жити, малюючи на її тiм'ї криж. Волхв Барбара заповiдає, що пологовi будинки треба перетворити у храми Бога Рода, де б народжувану дитину в час пологiв приймав лiкар у присутностi ще шiстьох старих лiкарiв, котрi б безпомильно визначали право дитини на життя i не випускали в свiт калiк вiд народження.
Приїхавши вiд Храму до дому породiллi, куми вiддають батькам освячену дитину, i їх запрошують за святковий стiл. Перед тим, як випити першу чарку, господар читає речення No24. Пообiдавши, всi встають, а кум i каже:
– Дякуємо вам за хлiб, за честь i за все добре, дай, Боже, аби дитя вигодували, потiхи дочекались, аби ще й на весiлля покликали.
Тодi всi сiдають, аби добро сiдало, i господар наливає чарку старшому куму, кладучи на тарiлку бiля чарки паляницю. Кум пiднiмає чарку i звертається до породiллi:
– Кумо, кумо, дай, Боже, здоров'я, аби вискочила з того вiвса, як сарна з лiса, аби сина (дочку) вигодувала, потiхи дочекалась.
Кладе на тарiлку грошi для куми. Так пiдносять чарку всiм кумам, вони теж дарують на дитину. Якщо розпорядницею була баба-повитуха, вона теж наливає старшому кумовi чарку i пiдносить на тарiлцi, говорячи:
– Скиньтесь бабцi на капцi.
Всi куми скидають потроху грошей бабi. Тодi закушують i розходяться. Пiсля того як куми пiдуть, надвечiр породiлля посилає когось iз сiм'ї запросити тих жiнок, якi її провiдували, або ж вони самi приходять на той час, на який їх запросила породiлля, коли вони її провiдували. Коли жiнки зiйдуться, вип'ють по першiй чарцi i трошки переговорять про своє, приходять їхнi чоловiки, але в свiтлицю не заходять, а чекають в сiнях, поки котрась iз жiнок не вигукне: «А де ж це наш коваль?» Всi разом починають спiвати:
Чоловiки заходять у хату, а жiнки спiвають:
Чоловiки сiдають за стiл i гуляють разом з жiнками.
Через три чи чотири тижнi пiсля пологiв куми приходять приспособити матiр до виходу на люди: до Храму, а чи просто пройти по селу з дитиною. Мати чепурненько вбирається, пришпилює до сповитку залiзну шпильку, а також бере з собою цiлушку хлiба i зубець часнику. Разом з кумами вони вирушають з дому. Пiд час виходу не прикривають дитинi очей, щоб уроки не брались. Тодi повертаються додому i справляють урочистий обiд. На цей обiд куми приходять iз своїми хмiльними напоями.