II. ЯГНА
Спершу з'явилась Ягна. Тодi настало перше перевтiлення Ягни:
Велес iз телям у руках,
Рода з житом у руках,
Морана з вороном у руках.
Iснувало воно так довго, що ми цього не можемо собi уявити.
Тодi настало друге перевтiлення Ягни:
Велес став Папою з мечем у руках,
Рода стала Славою з лелекою у руках,
Морана стала Ямою з петлею в руках.
Iснувало воно так довго, що ми цього не можемо собi уявити. Тодi настало третє перевтiлення Ягни:
Папа став Дарбогом iз Перуном у руках,
Слава стала Даною iз лебедем у руках,
Яма стала Дудем з покривалом у руках.
Цих дев'ять перевтiлень Ягни-Тепло-Оранти звуться дев'ятьма Перунами. З перших трьох перевтiлень: Велеса, Папи i Даждя – постало Диво iз планетами i зорями. З других трьох перевтiлень – Роди, Слави i Дани – постала земля, вода, рослини i тварини. З третiх трьох перевтiлень – Морани, Ями i Дудя – постав Той свiт, або Тло. Вiд роз'єднання на три свiти – Небо, Землю i Тло – Ягна народила Тар'ягна. Буква «Т» означає Тло, невидимий, але завжди присутнiй Той свiт, корiнь «АР» означає землю, змiшану з водою, корiнь «ЯГН» – животворний вогонь, а разом – це живе людське одухотворене тiло.
III. ТАР'ЯГН
Народився Тар'ягн на горi Орiяна. А що був малий i самотнiй, а добрi i злi сили клубочились над землею, то заплакав, i народилась iз його слiз рiчка Аракс. Дорослiшав вiн не днями, а хвилинами. Мав Тар'ягн у собi зростаючу силу трьох свiтових начал: Неба, Землi i Того свiту.
Народився вiн у недiлю, спав до понедiлка. Уранцi в понедiлок прокинувся i проказав молитву. Молився пошепки, лежачи на спинi iз заплющеними очима i розкинутими руками i ногами. У такiй позi Ягна ласкавила у своєму синовi кожну кровиночку, кожен м'яз, кожну кiсточку. Ця молитовна поза зветься «поза найповнiшої Божої благодатi».
Пiсля молитви Триєдиний вiдламав вiд гори камiнь i кинув що було сили. Упав камiнь на землю недалеко, пробив у землi дiрку i народилася Вардана (Кубань) та й потекла iз гiр на долину.
У вiвторок прокинувся Тар'ягн уранцi, проказав уранiшню молитву, узяв з гори камiнь i кинув на пiвнiч. Далеко i недалеко упав камiнь, пробив у землi дiрку, i народилася Дон-Бережа та й потекла по долинi до моря.
У середу кинув Тар'ягн камiнь – народилася Днiпро-Бережа.
У четвер кинув Тар'ягн камiнь – народилася Буг-Бережа.
У п'ятницю – народилася Днiстро-Бережа.
У суботу – Дунай-Бережа.
Тут з'явилась на Дивi Ягна у подобi Лелi i сказала:
– Iз цих семи рiчок, що вивiльнив ти, сину, постане народ, який носитиме твою назву. Ще тобi, Трояне, треба здiйснити на землi багато подвигiв, щоб тут могли жити люди, тому даю тобi бойовий обладунок. Властивiсть цих предметiв матимеш у своїх руках, як тiльки прокажеш молитву Слави, а предмети заповiси дiтям Лада i Лади.
По цих словах упали до нiг Тар'ягна такi предмети: спис, меч i щит, лук i стрiли, пояс i чаша, чарiвна вуздечка, булава i одяг. На щитi був малюнок iз майбутнього життя українцiв i напис: «Бог не прощає тим, хто не молиться йому!»
На цей час Тар'ягн став повнiстю дорослим юнаком. Плечi, руки, тулуб i ноги мав спiвмiрнi до свого зросту. Вiн мав сильний торс, тонку талiю, вузькi стегна i дуже стрункi ноги. Тiло мав бiле, а волосся червоне. Очi – темно-карi, а лице – триєдине. В обiдню пору у нього було одне лице, а у вечiрню i вранiшню – троє лиць. У вечiрню пору лице з лiвого боку мало чорний вiдтiнок i зеленi очi, а у вранiшню пору праве лице було найчiткiшим – жовте з червоним вiдтiнком i блакитними очима, кольору просвiтленої води. В полудень його єдине лице ставало схоже кольором на бiлий вогонь i було подiбне до жiночого. Нiс мав видовжений, тонкий, з ледь помiтним горбиком, губи на лiвому лицi – нiби два стулених ножi з невиясненого залiза, на правому – наче пелюстки троянди, а на полуденному – формою людського серця, а кольором – наче кров з молоком.
На плечi вiн одяг шкуру з молодого печерного ведмедя. Перед плечима ведмежi лапи застiбалися на руках коштовними каменями, наче краплинами застиглої кровi; на грудях шкура закрiплювалася трьома золотими застiбками з великим дiамантом у кожнiй. Замiсть зубiв i очей в голову ведмедя теж було вправлене коштовне камiння.
На голову дала йому Ягна тонкий позолочений ремiнець, обсипаний коштовними блискiтками (перев'язувати довге, густе волосся), iз золотою дiадемою на чолi, яка зображувала три рiзновисокi язики полум'я. На клуби Тар'ягн одяг штани iз змiїної шкури, якi щiльно облягали дужi стегна i литки та виблискували наче м'який метал. Одяг Тар'ягн також широкий пояс iз вепрячої шкури, кований срiблом i розцяцькований самоцвiтами. На ноги узув короткi, м'якi, синього кольору сап'янцi.