– Ще мала в мене сила, ще рiк годуй мене.
Сар'ягн i каже Орловi:
– Скiльки ж iще менi тебе годувати, коли я мушу йти шукати свою наречену, жiнка менi в хатi потрiбна.
Орел йому й каже:
– Добре, витязю, по землi пiшки ходити-дибати, долю шукати, а ще краще понад землею орлом лiтати – долю виглядати.
Ще рiк годував Сар'ягн Орла сирим м'ясом, а тодi Орел i каже:
– Сiдай на мене.
Сiв Сарм на Орла. Орел пiднiс його аж у хмару, а потiм упустив. За лiктiв двiстi вiд землi пiдхопив Сарма та й запитує:
– А що, як тобi почувалося?
А Сарм йому:
– Так, наче душа iз тiла вилетiла та вслiд за мною летить.
А Орел йому:
– Отак i менi було, як ти перший раз на мене замахнувся.
Летять вони далi. Знову Орел пiднявся вище хмар та й скинув Сарма, а десь за сто лiктiв вiд землi пiдхопив.
– Ну, як тобi на цей раз було? – Питає.
– Так, наче вже й кiстки мої розсипались, – Сарм вiдповiдає.
Летять вони далi. Вилетiв орел вище найвищих хмар та й знову скинув Сарма. Аж бiля самої землi пiдхопив та й питає:
– Як же тобi на цей раз було?
– Так, наче вже мене й зовсiм нема на свiтi.
А Орел йому:
– Отак i менi було, як ти на мене втретє намiрився.
Прилiтають вони до Орлового дядька, Орел i каже:
– Iди в хату. Як будуть питати тебе, чи не бачив нашого небожа, то ти скажеш, що як дасте яйце-райце, то й на очi приведу.
От зайшов Сар'ягн у хату, шапку скинув, перехрестився на покуть, привiтався до господаря i господинi, а його й питають:
– Чи по волi козак завiтав, чи по неволi?
– Добрий козак усе по своїй волi ходить, – вiдповiдає.
– Чи не чув ти там про нашого небожа? Бо вже давно, як пiшов на вiйну, то нi чутки про нього, нi звiстки.
А Сарм каже:
– Як дасте яйце-райце, то я вам його на очi приведу.
А господарi:
– Краще нам його нiколи не бачити, як вiддати тобi яйце-райце.
– Летiмо далi, – каже Сар'ягну Орел.
Летять та й летять та й прилiтають до Орлового брата, i тут так само вiдповiли. Прилiтають до Орлових батька-матерi. Заходить Сар'ягн у хату, шапку скинув, хатнiм богам вклонився. Його за стiл посадили, пити-їсти поставили, по тому i запитує його господар:
– Чи по волi, козаче, мандруєш, чи по неволi?
– Добрий козак усе по волi ходить, та все ж не без причини.
Тодi вони стали питатися, чи вiн не бачив, мовляв, нашого сина. Бо вже ген коли пiшов на вiйну, то, може, й загинув. А Сарм їм каже, що як дасте яйце-райце, то й на очi приведу.
– Iди приводь, зараз тобi яйце-райце i вiддамо, – зрадiли батько i мати. Сар'ягн завiв їхнього сина у хату. Батьки плакали вiд радощiв, зразу ж вiддали яйце-райце та й кажуть Сар'ягновi:
– Син нам каже, що ти шукаєш наречену, а в цьому яйцi твоє придане на нове господарство. Як знайдеш наречену, прийдеш на мiсце свого проживання, нагородиш великi кошари, аж тодi розiб'єш яйце.
Побраталися Сарм з Орлом. Вивiв Орел Сар'ягна за ворота, дав йому пiр'їну з свого крила i сказав:
– У всьому вважай на свiй розум i силу, але як настане в твоєму життi велика скрута, припалиш перо, i я прилечу на допомогу. Я запитував свого батька Орла, де твоя наречена. Будеш iти цiєю дорогою. Як лiс закiнчиться, побачиш край лiсу криничку. Отам твоя наречена.
Iшов Сар'ягн та й iшов, коли лiс закiнчився, побачив криничку, i так захотiлось йому води напитися. Нахилився вiн до води, а iз кринички дивиться на нього прекрасна дiвчина та й говорить:
– Я наречена твоя. Визволи мене.
– Як же тебе визволити?
– Поцiлуй воду i напийся.
Не встиг Сар'ягн поцiлувати воду i напитися, як яйце-райце випало йому з пазухи та упало на камiнець i розбилося. Почала з того яйця виходити рiзна домашня живнiсть: корови, воли, свинi, овечки, кози – i порозбiгалися в рiзнi боки. Став Сар'ягн заганяти – нiчого не може вдiяти, опустив руки i засумував. А Лиха сила перекинулась старенькою бабою, з'явилась Сармовi на очi та й каже:
– Як виконаєш три моїх завдання, то я зажену твiй товар у яйце, а не виконаєш, то будеш у мене вiчним наймитом.
– Добре, – каже Сарм, – збирай.
От баба загнала скотину у яйце та й каже:
– Щоб за одну нiч оцей луг викорчував, виорав, пшеницi насiяв, викосив, у скирти склав i щоб таки у ту нiч з нового врожаю спiк паляницю i на стiл поклав.
Сiв Сар'ягн бiля кринички та й зажурився. А наречена з води його запитує:
– Чого журишся, Сар'ягне?
Розказав вiн їй свою скруту, а наречена йому i говорить:
– Навiщо ж ти, Сарме, з тою бабою угоду склав, навiщо ти рiшення приймав, не звернувшись з молитвою до Ягни? Тепер ми потрапили у залежнiсть вiд Лихої сили, i важко нам буде вирватись. Але ти забувся, що треба тобi поцiлувати воду.