Чомусь у цьому місті всі вікна наглухо закриті віконницями, і навіть найменший промінчик світла не пробивається. Невже всі вже давно поснули?
І лише якось раз наснилося, що я в цьому місті — вдень. Тепло й сонячно. Навкруги — юрмисько людей, барвисто вдягнених. Я тримаю на повідку двох своїх хортів — Онегу, вона колись жила в мене та загинула, і білого Лідера, який загинув разом із Онегою. Їхня смерть стала для мене пекучою втратою. Почасти це була і моя провина, і я завжди цим катувалася.
Та зараз я в цьому місті — настрій сонячний, як і погода. Радію, що нарешті бачу довкола багато людей. Саме нагода спитати в когось, як називається місто чи просто заговорити до перехожого. Але всі чомусь такі заклопотані, що на мене ніхто не звертає жодної уваги. І раптом…
Ні-ні, краще не приходити сюди вдень!
Я чомусь відчувала, що коли потраплю сюди знову (нехай навіть буде така сама чудова погода), це буде останній сон у моєму житті.
Тоді мені було 39…
Довелося починати своє життя спочатку.
Воістину, незбагненні шляхи Твої, Господи!
Шлюбне життя зазвичай багате на всілякі прикрощі. Я вже страх як втомилася від отих «сюрпризів» і вирішила покінчити з цим безкінечним марафоном брехні.
— Ну, і куди ж ти завіявся цього разу?
— Розумієш… У начальника на дачі світло вирубилося, тож треба було допомогти…
— А що, окрім тебе більше електриків не знайшлося?
— Та всі вже додому пішли. Ну я і…
— А чом ти так засидівся?
Знайоме? Коротше, так тяглося вже довго. І все це — після шістнадцяти років (як здавалося тоді, щасливого) спільного життя. Сама я брехати не вміла, отож досі довіряла усьому, що мені говорив Олексій, мій чоловік.
Та останнім часом стала помічати: щирі взаємини з сином якось розладилися. Він став нервовий, іноді відповідав мені зі зневажливою посмішкою: «Та знаю я…» А то й узагалі відмовчувався. Подумалось: «Перехідний вік, минеться». Але потім все частіше в нього стало проскакувати: «Ось ти завжди кричиш, мовляв, такий-сякий, ледащо, а от тьотя Марина…» Марина? Он воно що…
У 1991 році «Союз нерушимий» розпався. Україна стала незалежною. Все, що було створено досі, розграбували, натомість нового нічого не побудували. Підприємства повсюдно закривалися. Роботу знайти було важко. А ті, кому пощастило її не втратити, якось виживали без зарплатні. І справді, навіщо її платити, коли люди все одно ходять на роботу, бо звикли? Та через півроку інфляція сягала 300 відсотків і навіть більше. Кожен виживав, як міг. Дехто подався з міста опановувати таке-сяке хазяйство, обробляти клапті землі. Подалі від шуму і гуркотливого запилюченого гамору. Бо тут — і помідорчик свіженький, кріп, петрушечка свої. Та й квіточки милують око.
Ось і ми вирішили скуштувати сільського життя. Сидимо у дворі поміж квіточок, яблунь і груш. Годую я свого благовірного вечерею, балакаємо про се й про те. А я собі думаю: «Що ж ти мені тут розпатякуєш? Гадаєш, я геть зовсім нічого не тямлю? Споконвіку мужики брешуть своїм дружинам, і пояснювати нічого не треба». Дивлячись на свого, який десь забіг і не ночував удома, так і хочеться його почастувати кислицями. Бо очиці бігають, а обличчя — як у кота, що об’ївся сметани.
— Значить, так, — кажу, — в тебе завелася пасія. Здається, Марина? Скатертиною дорога. Але синові туди — зась! Навіщо дитині витріщатися, як ви бавите одне одного?
— А-а-а, так ти мені ще вказуватимеш, що мені робити?!
І це теж знайоме: хочеш захиститися — нападай! Господи, ну як же мені все це остогидло! Але оця Марина… Хто вона така? Треба б якось побільше дізнатися про все. Я досить-таки емоційна, але за гороскопом Діва, тож не позбавлена здорового глузду. Краще робити висновки, коли хоч трохи володієш ситуацією.
Та-а-ак. Кому це він останнім часом надзвонював?
Ірка Романова? Та ні — з нею і її чоловіком Сашком ми давно вже втратили контакт. Якось так розійшлися наші стежки, а шкода — я щиро сумую за Іринкою. Оце б розшукати її, дізнатися, як вона там? Як донька її, Карина?
Гаразд, зараз не про це.
Тоді — хто? З кимось же треба йому поговорити про своє, перетерти жінку на зубах? Поскаржитися, яке я стерво. Комусь же він потребує поплакатися в жилетку?