Майк теж не ворушився. Він стояв навпроти і невідривно дивився на мене. Його очі висловлювали напружене очікування, змішане із сумнівами і ще з чимось дуже зворушливим! Чому? Чому він так дивиться? Щось капнуло мені на руку. Господи, це ж сльози. Мої сльози. Чи, може, його?
Веселі чоловіки помаленьку затихли. Майк чекав. Я мовчала. Не знаю, скільки часу минуло, поки я змогла прошепотіти:
— Yes (Так).
Вибух оплесків і крик радості сколихнули маленький магазинчик «Султан».
«Господи, невже я це сказала?» — подумала я, а вголос промовила:
— Вибач. Я була зовсім не готова до цього…
Сльози все ще котилися з моїх очей, стікали по щоках. Я розтирала їх по обличчю разом із тушшю. Уявляєте, який у мене був вигляд? Голова розколювалася на сто шматків, і в мене було таке відчуття, що я шугонула із кручі. Прямо у вир.
Зате Майк виглядав щасливим. Обіймав мене, цілував, кружляв.
— Будь ласка, Поліно, вибери собі ще одну каблучку — engagement ring (каблучка для заручин: у США заведено дарувати її перед весіллям). Господар магазину Алі покаже тобі, де вибирати.
Алі підвів мене до прилавка, де були золоті каблучки з біленькими камінцями. «Які гарні каблучки з цирконієм», — захопилася я.
— А можна ось цю, з трьома камінчиками? Вона дуже підходить за стилем до шлюбної.
— Звісно, можна, — посміхнувся Майк, як мені здалося, якось загадково. — Тепер треба почекати, поки нам підженуть розміри. На це потрібно хвилин двадцять-тридцять. Посидимо тут чи ще походимо по магазинах?
— Давай посидимо. У мене чогось дуже болить голова.
Поки ми чекали, я, нарешті, трохи заспокоїлася, і до мене навіть повернулося почуття гумору або щось на нього схоже.
— Взагалі-то, коли чоловік робить жінці пропозицію про одруження, то обов’язковими атрибутами є квіти і шампанське, — навіщось уїдливо зауважила я.
«Шампанське, бач, їй подавай! Чи давно вмирала від страху в сусідній крамничці, думаючи, що він тебе в рабство запроторив?»
— Шампанське я тобі обіцяю ввечері. А щодо квітів… У нас в Америці, якщо чоловік дарує жінці «овочі», то можна обійтися і без квітів.
— Овочі? Але де ж овочі? Ми їх наче не купували…
— Ну, як же? От скажи мені, в яких одиницях вимірюють розмір діамантів?
— У каратах (cаrat вимовляється майже як carrot — морква)… А-а-а-а, ось які овочі! — розсміялася я. І тут я зрозуміла! —Так це… оті біленькі камінчики — це…
— Yes. It’s diamonds (Так. Це діаманти), — скромно відповів мій майбутній чоловік.
— Ох… вибач, Майкле! Отой перстень з трьома камінчиками… — почала я виправдовуватися. — Я ж не знала, що це діаманти… А можна поміняти на інше?
— Навіщо міняти? — здивувався Майк. — Дуже гарна каблучка.
— Але ж це дорого, — майже нечутно пробелькотіла я. Та він все одно почув.
— Вона не надто дорога. Заспокойся.
Але заспокоїтися я не могла, бо в моєму розумінні діаманти «не надто дорогими» не бувають. Але більше нічого говорити не стала. Раптом відчула страшенну втому. Та й голова все ще боліла.
Поки сиділа мовчки, Майк отримав можливість розповісти мені про те, що він планує справити весілля в Україні, тільки-но ми туди повернемося. Він хоче, щоб я запросила сина з дружиною, родичів і своїх друзів, які, на його думку, стали і його друзями.
Увечері в шикарному ресторані готелю «Hilton» ми відсвяткували наше заручення. А рано-вранці вже сиділи в літаку. Майк сидів із заплющеними очима, посміхався і тримав мене за руку, на якій виблискувала каблучка з трьома діамантами.
А я розмірковувала над мінливістю долі. Як же так сталося, що за якихось півгодини я прожила ціле життя — від принизливого смертельного страху в маленькій парфумерній крамничці до найвищого щастя в ювелірному магазині через дорогу? Як так сталося, що за ці півгодини я зрадила свої принципи і погодилася одружитися з людиною, яку зовсім не знаю? Яку спочатку підозрювала у зраді й работоргівлі, а потім погодилася провести з нею в горі й у радості залишок свого життя? Як так сталося, що після сорока п’яти років життя в одній країні у мене з’явиться можливість побачити Америку, а може, і не лише її? Господи, адже тепер я повинна буду виїхати зі своєї країни і залишити тут усе найдорожче: сина, онука, друзів, роботу, саму країну, врешті-решт! Чи означає це, що я проміняла все на три блискотливі камінчики?