КНИГА ДЕВ'ЯТА
469
Чорна середа Райнгольда, проте цей розділ можна й пропустити — Психіатрична лікарня Бух, закрите відділення — Ін'єкції глюкози та камфори, але наприкінці втручається хтось інший — Смерть співає свою повільну, повільну пісню — А зараз Франц слухає повільну пісню Смерти — Тут слід описати, що таке біль — Відхід злої блудниці, тріумф великого офірника, барабанника й сокирою махальника — Найтяжче почати, а потім уже все піде — Вітчизно, спокій зберігай, не влипну більше, так і знай — Тримай крок, правою, лівою, правою, лівою
ДОДАТКИ
521
Ця книга оповідає про колишнього цементника й вантажника меблів Франца Біберкопфа з Берліна. Його якраз випустили з тюрми, де він сидів за старі провини, він знову стоїть посеред Берліна й хоче стати порядним.
Попервах йому це вдається. Фінансово йому живеться доволі стерпно, та невдовзі він вступає в справжню боротьбу з чимось таким, що з'являється ззовні, воно цілком непередбачуване й виглядає, як доля.
Тричі стає воно йому на шляху й сплутує його життєві плани. Воно перестріває його з обманом і шахрайством. Та Францу вдається знову міцно стати на ноги.
Але оте воно кидається на нього й завдає підступного удару. Він заледве встигає підвестись, уже рахують до десяти.
Нарешті воно збиває його з ніг просто з неймовірною, грубою силою.
І ось із нашим добродієм, який так довго тримався, вже покінчено. Він визнає себе переможеним, він не знає, що робити, і скидається на те, що йому вже кінець.
Та перш ніж вдатися до фатального кроку, в нього ніби полуда спадає з очей, а яким робом — про це я наразі промовчу. Тепер йому цілком ясно, в чому була причина нещасть. Ця причина — він сам, це видно вже з його життєвого плану, що не мав у собі абсолютно нічого, зате тепер став виглядати інакше, він уже не був простим і майже само собою зрозумілим, цей план став зарозумілим, бездарним, зухвалим, а понад те боягузливим і повним ґанджів.
Жахлива річ, якою було його життя, набуває сенсу. Франц Біберкопф пройшов примусову терапію. Під кінець ми знову бачимо, що наш герой стоїть на Александерплац, він дуже змінився, зазнав ушкоджень, але тепер він на правильному шляху.
Поспостерігати за цим і послухати цю історію варто багатьом, хто, як і Франц Біберкопф, пробуває в людській шкурі й, подібно до нього, часом вимагає від життя більшого, ніж шматок хліба з маслом.
Книга перша
Тут, на початку, Франц Біберкопф виходить з Теґельської в'язниці, куди завело його попереднє бездумне життя. Знову влаштуватися в Берліні йому важко, та врешті йому це вдається, з чого він радіє й дає обітницю відтепер бути порядним.
Від перекладача
Роман Альфреда Дебліна «Берлін Александерплац» називають романом-колажем. Автор умонтував у свій текст безліч прихованих цитат, віршів, пісень, назв, імен, прислів'їв, приказок, оригінальних берлінських зворотів. У пропонованих коментарях ми не ставили за мету подати всі елементи цього величезного колажу, примітки стосуються лише тих реалій, цитат та імен, які можуть бути незнайомі українському читачеві та розуміння яких допоможе кращому сприйняттю Деблінового тексту.
У роботі над примітками використано, зокрема, такі видання:
• Gabriele Sander, Alfred Döblin. Berlin Alexanderplatz, Reclam, 1998, серія Erläuterungen und Dokumente.
• Alfred Döblin, Berlin Alexanderplatz, kritische Ausgabe, Hrsg. Werner Stauffacher, Zürich-Düsseldorf, Walter Verlag, 1996.
• Alfred Döblin, Berlin Alexanderplatz, kritische Ausgabe, Hrsg. Helmuth Kiesel, Kommentar und Erläuterungen von Ute Bertram-Hohensee, München, Artemis & Winkler, 1993.
Він стояв перед дверима Теґельської в'язниці й був вільний. Ще вчора на задвірках тюрми він сапав разом з іншими картоплю, був у тюремній робі, а тепер на ньому жовтий літній плащ, вони собі далі сапали, а він був вільний. Притулившись до червоної стіни, він пропускав трамвай за трамваєм і нікуди не йшов. Наглядач біля брами кілька разів пройшовся попри нього, показав йому, на який сідати трамвай, але він стояв собі далі. Настала жахлива мить [жахлива, Францику, а чого це вона жахлива?], чотири роки добігли кінця. Чорна залізна ворітниця, на яку він протягом останнього року позирав із дедалі більшою відразою [відразою? чому відразою?], зачинилась за ним. Його знову виштовхали на вулицю. Інші сиділи там усередині, теслювали, лакували, сортували, клеїли, мали відсидіти ще хто два, а хто й п'ять років. А він стояв на зупинці. Починається покарання.
1
Трамвайний маршрут № 41 — Деблін під час написання роману послуговувався схемою транспортних маршрутів та планом міста Берліна за травень 1928 року.