Його виправдали. Але вдома далі всі плачуть.
«Чарівна флейта», танцювальний палац, з американським дансинг-холом у партері. Казино у східному стилі здається для святкових нагод. Що мені подарувати своїй подружці на Різдво? Шановні трансвестити! Після багаторічних експериментів мною було розроблено радикальний засіб, що перешкоджає росту щетини. Тепер ви можете видалити волосся з будь-якої частини тіла. Водночас я винайшов спосіб, як за дивовижно короткий час відростити справжні жіночі груди. Жодних хімікатів, абсолютно надійний, нешкідливий засіб. Доказом є я сам. Свободу любові по всьому фронту!
Ясне зоряне небо дивилося на темні людські помешкання[44]. У глибокій нічній тиші лежав замок Керкауен. Тільки одна білявка занурила голову в подушки й ніяк не могла заснути. Завтра, вже завтра полишить її та, яку вона кохає всім серцем. Крізь похмуру, непроникну [темну] ніч йшов [линув] шепіт: «Ґізо, залишся зі мною, залишся зі мною [не йди геть, не їдь нікуди, не впади, прошу, сядь]. Не залишай мене. Але безрадісна тиша не мала ні слуху, ні серця [не було й ніг, і носа]. А в кімнаті неподалік, відділена лише кількома стінами, лежала з розплющеними очима бліда струнка жінка. Її темне важке волосся лежало сплутаним на шовковій постелі [замок Керкауен відомий своїми шовковими постелями]. Її трясло, як у лихоманці. Її зуби цокотіли, ніби на сильному морозі, крапка. Та вона не ворушилася, кома, не натягувала на себе щільніше ковдри, крапка. Непорушно лежали її стрункі крижані руки [як у сильний мороз, холодний дрож, струнка жінка з розплющеними очима, знаменита шовкова постіль], крапка. Погляд її гарячково блискучих очей блукав у темряві, а її губи тремтіли, двокрапка, лапки, Лора, тире, тире, Лора, тире, лапки, гусячі лапки, гусяча печінка з цибулею.
«Ні, ні, я більше з тобою не ходитиму, Франце. Не хочу мати з тобою жодних справ. Іди під три чорти». — «Та що ти, Ліно, я віддам йому всю цю гидоту». І коли Франц зняв капелюха й поклав його на комод — усе це відбувалося в її кімнаті — та зробив кілька переконливих рухів, обхопивши її стан, вона спершу подряпала йому руку, розплакалася, а потім пішла разом з ним. Вони поділили порівну паку сумнівних журналів і стали наближатися до зони бойових зіткнень по лінії Розенталерштрасе, Ноє-Шенгаузерштрасе, Гакеський ринок.
У зоні бойових зіткнень ніжна, забрьохана, маленька, невмита, заплакана Ліна вдалася до самостійного прориву в стилі принца Гомбурзького: мій шляхетний дядько Фрідріх Бранденбурзький! О, Наталі! Облиш, облиш! Вселенський Боже, тепер йому кінець, та все байдуже, все байдуже! Хутко, шпарким кроком вона щодуху кинулася на розкладку сивоголового. Франц Біберкопф, такий статечний і терплячий, примусив себе залишитись позаду. Він стояв, зливаючись з вітриною сигарної крамниці «Імпорт — експорт» Шредера й крізь легкий серпанок, — хоча трамваї й пішоходи йому заважали, — спостерігав звідтіля перебіг битви, що повільно розгорталась. Герої, образно кажучи, зійшлися в герці. Вони промацували слабкі та незахищені місця супротивника. І ось Ліна Пшибала з Чернівців жбурнула з розгону паку журналів, єдина законна донька, — після двох викиднів, що добули тільки до половини терміну і які обоє також мали зватися Ліною, — донька землероба Станіслава Пшибали. Все наступне загубилося в гуркоті вуличного руху. «Ну і штучка, ну і штучка», — захоплено простогнав приголомшений і терплячий Франц. Він у ролі резервної армії наближався до центру бойових дій. А перед кнайпою Ернста Кюммерліха його вже вітала усміхнена героїня й переможниця фройляйн Ліна Пшибала; розхристана й сповнена пристрасти, вона вигукнула: «Франце, він одержав своє!»
Франц уже про це знав. У кнайпі вона впала в його обійми й припала до того місця його тіла, де, за її припущенням, під вовняною сорочкою билося його серце, але, правду кажучи, там була грудна кістка та верхівка лівої легені. Тріумфуючи, вона перехилила першу чарчину кминової горілки: «Ну, хай тепер визбирує свою гидоту по всій вулиці».
А зараз, о, невмируще кохання, ти весь мій, любий, що за сяйво шириться навкруг. Слава, слава принцу Гомбурзькому, переможцю у Фербеллінській битві, слава! [На пандусі перед палацом з'являються придворні панїї, офіцери, слуги з факелами.]
«Ще одну чарочку кминової».
44
Цитата з роману «Усвідомлення» письменниці та активістки лесбійської субкультури З. Еґлер. У квадратних дужках, як і скрізь, коментарі Дебліна.
45
«Новий світ» — танцювальний клуб, що був у парку Газенгайде в районі Ной-Кельн, в західній частині Берліна.