При живому Жукові цю фразу явно цензура не пропустила. Але потім велика жуковська правда про війну все ж перемогла, все ж пробила собі дорогу до мас ...
Але от біда: через чотири роки Брежнєв раптом вийшов з моди. І хоробра донька видатного генія тут же загубила ці гарні слова, які зовсім недавно були такими правильними, такими вірними й актуальними.
Що поробиш? Вони ще вчора були співзвучними часу.
А зараз потрібно інше. Кон'юнктура інша. Більш правдива правда про війну потрібна.
– 3 -
Існує достатньо свідчень, що з серпня 1939 року генерали і офіцери Генерального штабу Червоної Армії працювали по 15-16 годин на добу без вихідних і свят, часто залишаючись на ніч у своїх кабінетах. У кого великий кабінет, той міг мати навіть диван. Офіцерам рангом нижчим рекомендувалися три варіанти відпочинку:
а) сидячи на стільці особою в стіл;
б) на столі;
в) під столом.
Ближче до війни робота всього складу Генерального штабу стала практично безперервною, цілодобовою.
Генерал-полковник Л.М. Сандалов згадує: «Іван Васильович Смородинов був призначений на цю посаду з посади заступника начальника Генерального штабу. Працював він, як мені розповідали, не менше двадцяти годин на добу» (Л.М. Сандалов. На московському напрямку. М., 1970. С. 42).
Про це каже і сам Жуков: «Керівний склад Наркомату і Генштабу, особливо маршал С.К. Тимошенко, в той час працювали по 18-19 годин на добу» (Спогади та роздуми. М., 1969. С. 241).
Іншими словами, ще до німецького нападу Генеральний штаб РСЧА працював у режимі військового часу. Вище цього неможливо. В ході війни робочий ритм залишався таким же. Цікаво, що й після війни до самої смерті Сталіна робота Генерального штабу була настільки ж напруженою. А пленуми Центрального Комітету Комуністичної партії збиралися від випадку до випадку. За статутом - раз в три місяці. Але буйно цвіли, так би мовити, нестатутні відносини. Пленуми збирали і через чотири місяці, і через шість. А то й раз на рік. «На Восьмому з'їзді було встановлено, що протягом всього 1918 року, з моменту переселення уряду до Москви і до з'їзду Рад у грудні, не було жодного зібрання ЦК партії, і всі рішення за ЦК приймали удвох Ленін і Свердлов» (Б.И. Николаевский. Тайные страницы истории. М., 1995. С. 134).
Червона Армія створена в 1918 році. Жуков пише, що мозком Червоної Армії з перших днів її існування є ЦК. Але самі комуністи на своєму з'їзді встановили, що ЦК в тому році ніяких питань не обговорював, ніяких рішень не приймав і навіть жодного разу не збирався. І це в найдраматичніший період боротьби комуністів за владу над величезною країною.
І під час радянсько-німецької війни роль ЦК була точно такою ж. На час війни Центральний Комітет взагалі самоусунувся і затих. Як кажуть, не висовувався. Останній передвоєнний пленум ЦК - 21 лютого 1941 року, перший післявоєнний - 18 березня 1946 року. Між цими датами протягом всієї війни пленуми Центрального Комітету Комуністичної партії не скликалися ЖОДНОГО РАЗУ.
Звання члена ЦК і члена Політбюро зберігалося. Але це було щось на кшталт титулу: член ЦК - щось на кшталт графа, кандидат в члени ЦК - віконт, а член Політбюро - не інакше великий князь. Володіння таким титулом означало, що носій його наближений до самих вершин і наділений довірою вождя. Але нічого більше.
З 1947 по 1952 рік - більше п'яти років - не було ні одного пленуму Центрального Комітету. Хто ж думав за нашу безмозку армію всі ці роки? Зміст усіх пленумів ЦК - з'ясування відносин. Центральне питання - кадрове. Найкраще зміст пленумів ЦК визначити злодійськими термінами: товкотнечі, сходняк, розбірки. Ніяких військових питань на тих пленумах не обговорювали. Але не слід думати, що якщо не проводилося пленумів, то не було і кривавих розбірок. Вони були, тільки в іншому оформленні.
За час війни Центральний Комітет Комуністичної партії не проявив себе нічим, не обговорив жодного питання, не прийняв жодного рішення. Ніхто про цю крамничку і не згадував. На війні без Центрального Комітету обійшлися. «І комунізм, і радянська влада, і навіть натяки на світову революцію зникають з радянських газет» (Б.И. Николаевский. Тайные страницы истории. М., 1995. С. 204). Мало того, припинилися будь-які згадки про ЦК. Гортайте «Красную звезду» за всі воєнні роки - жодного слова про Центральному Комітеті! Та що там «Красная звезда». Гортайте головну газету Комуністичної партії. Під назвою газети «Правда» значилося: «Орган Центрального Комітету і МК ВКП (б)». Проте за всю війну «орган Центрального Комітету» не згадував про Центральний Комітет. Уже 23 червня 1941 року комуністи змінили свої гасла. Вони миттєво перебудувалися. Вони перекувались. З інтернаціоналістів вони раптом перетворилися на патріотів. Вже 23 червня 1941 року був розігнаний так званий «Союз войовничих безбожників». Вже 23 червня був даний дозвіл на дзвін в церквах. Комуністи раптом почали пояснювати народу, що воюємо не за світове панування, не за комунізм на всій землі, не за захоплення сусідніх країн, не за масові розстріли, не за голодні черги, не за тортури, не за Луб'янку з Таганкою і Бутиркою, не за колгоспне рабство і трудодні, не за прописку, не за виправно-трудові табори, не за Центральний Комітет, а за берізки-осики, за вечірній дзвін малиновий, за Волгу-матінку, за куполи золоті, за ікони чудотворні, за білих яблунь дим, за цукерки-бараночки! За Росію!