Але ж ці години - тільки початок.
– 5 -
9 квітня Жуков перебував у кабінеті Сталіна 1 годину 35 хвилин.
10 квітня — 2 години 20 хвилин.
14 квітня — 2 години 25 хвилин.
Цікаво звернути увагу на час проведення цих зустрічей та склад учасників.
20 квітня Жуков знову провів у кабінеті Сталіна 2 години 25 хвилин. Були присутні п'ятеро людей: Сталін, його найближчі соратники Молотов і Жданов і двоє військових - нарком оборони маршал Тимошенко і начальник Генерального штабу генерал армії Жуков. Початок наради чверть по півночі. О 2 годині ночі з'явився Маленков. Ближче до світанку, о 2 годині 40 хвилин, Тимошенко і Жуков вийшли з кабінету Сталіна. Невже відповідальні товариші ночами справою не займалися? Невже анекдоти травили? Або в карти різалися?
23 квітня Жуков знову в сталінському кабінеті — 1 годину.
29 квітня — 1 годину 50 хвилин.
10 травня — 1 годину 50 хвилин.
12 травня — 1 годину 35 хвилин.
14 травня — 1 годину 30 хвилин.
19 травня в кабінеті п'ятеро: Сталін, Молотов, Тимошенко, Жуков, Ватутін. Генерал-лейтенант Микола Федорович Ватутін - начальник Оперативного управління Генерального штабу. Єдиний його обов'язок - розробка планів війни. Нарада тривала 1 годину 15 хвилин. Сталін, як ми пам'ятаємо, особливою балакучістю не вирізнявся. Молотов - заїка. Він теж довгих монологів уникав. Тому говорити могли тільки троє військових - Тимошенко, Жуков і його підлеглий Ватутін. Невже й на цей раз Жукову години не вистачило, щоб вождю обстановку змалювати?
– 6 -
23 травня Жуков провів у сталінському кабінеті 2 години 55 хвилин.
24 травня - грандіозний збір. Від Політбюро тільки двоє - Сталін і Молотов. Від військових - Тимошенко, Жуков, Ватутін, начальник головного управління ВПС генерал-лейтенант авіації Жигарєв і від кожного з п'яти західних прикордонних округів - командувач, член військової ради та командувач авіації округу. Радилися 4 години 55 хвилин. Але ж цікаво, про що могли тлумачити зі Сталіном ті, хто планував війну, і ті, хто командував авіацією в західних прикордонних округах?
Кілька людей з числа учасників цієї наради пережили війну і високо піднялися. П.Ф. Жигарєв і А.А. Новиков стали головними маршалами авіації, М.М. Попов - генералом армії, Я.Т. Черевиченко і Ф.І. Кузнєцов - генерал-полковниками. Жоден з них ніколи ні єдиним словом не обмовився про нараду 24 травня. Жуков теж промовчав: військова таємниця!
А на мене, якщо говорили про відбиття раптового авіаційного удару гітлерівців, то чому про це не можна розповісти вдячним нащадкам?
3 червня в кабінеті четверо: Сталін, Тимошенко, Жуков, Ватутін. Радилися 2 години 45 хвилин. Не було ні Молотова, ні Маленкова. Перші 15 хвилин був присутній Хрущов. Весь інший час - троє військових наодинці зі Сталіном. Напевно, знову Жукову висловитися не дали.
6 червня знову в кабінеті Сталіна четверо. У тому ж складі. Без сторонніх. Про щось говорили (чи, можливо, мовчали?) 2 години 5 хвилин.
7 червня Жуков вперше провів у кабінеті Сталіна менше години. Лише 25 хвилин. Хоча й за 25 хвилин можна багато чого вирішити.
Зате вже 9 червня Жуков відігрався. У нього два заходи до Сталіна: перший на 1 годину, другий на 5 годин 25 хвилин.
11 червня - знову два заходи, загальний час 2 години 20 хвилин.
18 червня — 4 години 5 хвилин.
21 червня - 1 годину 30 хвилин.
Загалом з моменту призначення на посаду начальника Генерального штабу до німецького нападу, тобто з 13 січня до 21 червня 1941 року, Жуков провів у кабінеті Сталіна 70 годин 35 хвилин. Про ці години і хвилини в «Спогадах та роздумах» стратег не згадує і не розмірковує. Замість цього гірко повідомляє, що Сталін справами Генерального штабу не цікавився.
Сам Жуков розповідає: «Багато політичних, військових, загальнодержавних питань обговорювалися і вирішувалися не тільки на офіційних засіданнях Політбюро ЦК і в Секретаріаті ЦК, але і ввечері за обідом на квартирі або на дачі Й. В. Сталіна, де зазвичай присутні найбільш близькі йому члени Політбюро. Тут же за цим зазвичай вельми скромним обідом Й.В. Сталіном давалися доручення членам Політбюро або наркомам, які запрошувалися з питань, які перебували в їх віданні. Разом з наркомом оборони іноді запрошувався і начальник Генерального штабу» (Спогади та роздуми. М., 1969. с.296).