Заяви генералів і маршалів, починаючи з Жукова, про те, що в армії немає власного мозку, що він їй і не потрібен, що за армію повинні думати інші, - це фашизм чистої води. У гітлерівській армії насаджувалися той же дух, ті ж ідеї. У Висоцького є пісня «Солдати групи "Центр"»: Не треба думати! З нами той, хто все за нас вирішить!
Ця пісня про гітлерівську армію.
Але хіба в «незламній і легендарній» інакше влаштовано? А хіба в ній думати наказано?
– 4 -
І ось минули роки. Настали зовсім веселі часи. Згинув Центральний Комітет. Немає його. Але армія залишилася та ж. Тільки неабияк охляла. Залишився той же Генеральний штаб. І публікуються все нові видання і тиражі «Спогадів та роздумів» з одкровеннями про те, що мозком армії є Центральний Комітет. Начальники Генерального штабу змінюються час від часу, але всі вони співають все ту ж ритуальну пісню про жуковську геніальність, про його святість і до ювілеїв підписують хвалебні статті про те, що жуковська мудрість не старіє. І всі колишні керівники Генерального штабу їм підспівують. Але от халепа: раніше за безмозку армію хоч Центральний Комітет думав, а тепер хто?
Тепер у зв'язку з відсутністю Центрального Комітету треба починати думати самим. Але жодному начальнику Генерального штабу нової Росії не прийшло в голову відкрити для керівництва курси, на яких генералів вчили б думати. Раніше здатність думати не була потрібна ні Жукову, ні тим, хто оспівує його безмозку мудрість. Але тепер же треба починати вчитися працювати своїми головами.
Але ніхто таких курсів не відкрив. Так і повторюють наші стратеги: «Я патріот! Я аналітик! А думає за мене Центральний Комітет!»
Якого більше немає.
– 5 -
ЦК - це люди. Не найкращі. Люди знали: немає повісті сумнішої на світі, ніж повість про Центральні Комітети. Кого з членів ЦК конкретно Жуков вважав мозком армії? Товариш Мехліс - мозок армії? Або товариш Шкірятов? Можливо, «сухотний Вельзевул» Єжов Микола Іванович? У його «особисту справу» в графу «освіта» вписаний вбивчий рядок: «незакінчена нижча». Так це він - мозок армії? Можливо, фельдшер Склянський? Крупська Надія Костянтинівна за армію думала? Або Карл Радек? Розпусниця Олександра Коллонтай? В офіційних довідниках значиться, що й вона, і чоловік їйний, член ЦК Дибенко, «були відомі крайньою статевою розбещеністю» (К.А. Залесский. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. М., 2000. С. 227). А про їхню здатність думати за армію нічого не повідомляється. Так хто ж - мозок? Микола Бухарін або Всеволод Балицький, який «широко застосовував без суду арешти, розстріли, страти заручників»? Лаврентій Павлович Берія - мозок армії? Щербаков? Уркаган Рашидов, який мав гареми, особисті в'язниці й тортурні камери? Вишинський або Фриновський? Повія Катя Фурцева? Хрущов, який порізав літаки, гармати, танки і крейсери? Яків Свердлов, який набивав сейфи золотими царськими червінцями і фальшивими паспортами на випадок, якщо доведеться мотати вудки з батьківщини світового пролетаріату? Збирач Генріх Ягода, що мав найпотужнішу в Росії колекцію порнухи? Товариш Алієв, який у 1941 році ухилився від призову? Член ЦК товариш Мир Джафар-огли Багіров був великим жартівником. «Шлях на нафтові промисли проходив по серпантину, і він зі своїми прісними напідпитку залягав біля дороги, стріляв і насолоджувався тим, як машини летять у прірву» («Літературна газета». 2003. No 33). Ось цей стрілець Багіров і був мозком армії? Або ним був чотириразовий Герой Радянського Союзу, Герой Соціалістичної Праці великий стратег Брежнєв Леонід Ілліч? Урка Щелоков або урка Медунов? Або все ж мозком армії був довгожитель Центрального Комітету Михайло Андрійович Суслов, який не дозволяв Жукову донести до широких народних мас святу правду про героїчну роль ЦК?
А можливо, мозком армії був товариш Андропов? Або «залізний Шурік» Шелепін? Чому ні? Через брак власних, чому б армії не думати луб'янськими мізками?
Отже, хто ж конкретно був у Центральному Комітеті тим самим мозком, який думав замість генералів і маршалів?
Хочеш не хочеш, але треба згадати й товариша Сталіна. На момент смерті Жукова Комуністична партія перебувала при владі 56 років. 30 з них на чолі Центрального Комітету Комуністичної партії стояв Сталін. При цьому він був на чолі ЦК у всі роки підготовки до війни і в усі роки війни. Центральний Комітет кудись сховався після німецького вторгнення, але Сталін залишався на бойовому посту. І якщо ЦК - мозок армії, то Генеральний секретар ЦК - центральна і найголовніша ділянка цього мозку. Це випливає з мемуарів Жукова. У роки війни, коли Центральний Комітет розчинився в «бузковому тумані», Сталін собою заміняв ЦК.