Здоровий глузд не на боці Жукова. Все було якраз навпаки. Уявімо собі іншу картину: в кожному укріпленому районі вздовж всього кордону - постійні гарнізони. У кожному доті - по п'ять, десять, п'ятнадцять бійців із засобами зв'язку, оптикою, запасом боєприпасів, продовольства, води, медикаментів та іншого. Попереду і на флангах кожного УРу - протитанкові рови, надовби, непролазні сплетення колючого дроту і непрохідні мінні поля. Крім того, на додаток до постійних гарнізонів у кожному укріпленому районі закопалася в землю стрілецька дивізія, а то й корпус або навіть армія, які за три-чотири місяці перед війною прокопали сотні кілометрів перекритих траншей, побудували і замаскували сотні бліндажів, тисячі окопів і укриттів . А в проміжках між укріпленими районами - польова оборона військ: десять-п'ятнадцять ліній траншей і відсічних позицій, протитанкові та протипіхотні загородження, гармати в укриттях і вкопані в землю танки. А в глибині радянської території, вздовж старого державного кордону, - ще одна лінія укріплених районів, зайнятих як постійними гарнізонами, так і польовими військами. А на Дніпрі - річкова флотилія. А по східному березі Дніпра - третя лінія стратегічної оборони... В цьому випадку Гітлер і його генерали подумали б, нападати їм або утриматися. Повна ж відсутність оборони відповідно до геніальних рішень великого військового діяча - це якраз і є провокація. Це запрошення агресору: нападай - військ у наших укріплених районах немає, мінних полів ми не ставили, а колючий дріт самі порізали, захоплюй наші укріпрайони голими руками.
Накази Жукова не дати приводу для нападу і не піддаватися на провокації - шизофренія в чистому вигляді. Якщо німецькі війська не мають наказу почати війну, то ви можете їх як завгодно провокувати - вони війну не почнуть. А якщо у них є наказ війну почати, то ви можете скільки завгодно демонструвати свою миролюбність - не допоможе.
– 4 -
Тим часом командувачі прикордонними округами й арміями не перестаючи вимагали дозволу зайняти оборону. Ось про те ж просить командувач Західним особливим військовим округом генерал армії Д.Г. Павлов. Але! «20 червня 1941 року шифрограмою за підписом заст. начальника Оперативного управління Генштабу Василевського Павлову було повідомлено, що прохання його доповіли наркому і останній не дозволив займати польових укріплень, оскільки це може викликати провокацію з боку німців» («Красная звезда», 24 липня 2001 р.).
І тут все так просто: заст. начальника відділу Генштабу Василевський винен, і нарком оборони Тимошенко винен, а начальник Генерального штабу Жуков не згаданий. Цікаво, що вимоги генерала армії Павлова та інших командувачів прикордонними округами зайняти оборону зафіксовані, а подібних вимог Жукова ніхто ніяк знайти не може. Про що ж думав мозок армії і його геніальний, майже святий начальник?
Жуков думав про те, як би відібрати у військ боєприпаси. І віддавав відповідні накази: в полках і дивізіях першого ешелону вилучити патрони і снаряди. Щоб на провокації не піддавалися.
18 червня командувач Прибалтійським особливим військовим округом віддав наказ про підвищення готовності військ ППО. Реакція Жукова: «Вами без санкції наркома дано наказ по ППО про введення положення No 2... ваше розпорядження викликає різні чутки та нервує громадськість. Вимагаю негайно скасувати віддане розпорядження, дати пояснення для доповіді наркому. Жуков».
Герой Радянського Союзу письменник Карпов так пояснює дії святого генія: «Начальник Генерального штабу Жуков, всупереч своєму бажанню і переконанням у необхідності привести армію в повну бойову готовність, був змушений віддавати ось такі вказівки...» (В. Карпов. Маршал Жуков. Його соратники і противники у дні війни і миру. Літературна мозаїка. М., 1992. С. 219).
І знову виправдання знайдено: він був змушений. А можна було б висловити цю думку ще простіше: слинько! Усі, хто знав Жукова, одноголосно стверджують: це був абсолютно безвольний тип, слимак, своєї думки не мав. Ось про це Карпову слід було прямо і голосно сказати.
Підписів Сталіна під цими наказами немає. І немає ніяких вказівок на те, що Сталін вимагав від Жукова такі накази слати у війська. Але Сталін винен.
Підписів наркома оборони Маршала Радянського Союзу С.К. Тимошенко під цими шкідницькими шифровками теж немає, як немає вказівок, що він вимагав від Жукова всупереч його совісті і розуміння обстановки цю гидоту писати. Але й Тимошенко винен.
Під цими документами немає підписів наркома внутрішніх справ Берії та наркома державної безпеки Меркулова. Але вони винні.