З 29 червня до кінця війни передавали по два повідомлення Інформбюро. Кожен день гриміло ранкове повідомлення. У ньому оспівували подвиги. Потім йшло вечірнє повідомлення. У ньому оспівували нові подвиги. Часто між ранковим і вечірнім - ще й екстрене повідомлення. У ньому оспівували...
Ось найперше, найскромніше зведення з цієї запаморочливої серії. Те саме, яке прозвучало ввечері 22 червня 1941 року: «Зі світанку 22 червня 1941 року регулярні війська німецької армії атакували наші прикордонні частини на фронті від Балтійського до Чорного моря і протягом першої половини дня стримувалися ними. У другій половині дня німецькі війська зустрілися з передовими частинами польових військ Червоної Армії. Після запеклих боїв противник був відбитий з великими втратами. Тільки в Гродненському і Кристинопольському напрямках противнику вдалося досягти незначних тактичних успіхів і зайняти містечка Кальварія, Стоянув і Цехановець (перші два за 15 км і останнє за 10 км від кордону). Авіація противника атакувала ряд наших аеродромів і населених пунктів, але всюди зустріла рішучий відсіч наших винищувачів і зенітної артилерії, які завдавали великих втрат противнику. Нами збито 65 літаків противника» (Повідомлення Радянського Інформбюро. Видання Радінформбюро. М., 1944. Т. 1. С. 3). Про наші втрати не повідомлялося. Треба думати, 22 червня 1941 року Червона Армія втрат не мала.
А тепер прикинемо: хто складав ці настільки суворі і настільки правдиві повідомлення? Юрій Левітан лише зачитував те, що йому давали. Він тільки озвучував, як сказали б новоявлені ревнителі витонченої словесності. Але не Левітан все це вигадував. Потік суворої, гіркої правди струменів з надр Головного Командування Червоної Армії. А конкретно? З Генерального штабу. Всі відомості про свої війська і війська супротивника, про успіхи і поразки, про стан військ і їх переміщення, про втрати та багато іншого стікаються в Генеральний штаб і там обробляються. Бо Генеральний штаб - мозок армії.
Ось цей мозок, з'ясувавши обстановку, оцінивши, всебічно проаналізувавши і зваживши ситуацію, що склалася, на кінець першого дня радянсько-німецької війни видав початкову порцію правдивої та об'єктивної інформації.
До цього треба додати, що начальником Генерального штабу Робітничо-Селянської Червоної Армії на 22 червня 1941 року був генерал армії Жуков Георгій Костянтинович. Саме він став головним борцем за правду. Саме він відкрив крани, з яких задзюрчали-потекли потоки і струмені чистої іскристої правди про бої і битви.
Ці крани так більше ніколи й не були перекриті.
– 3 -
А ось тільки шматочок зі зведення 23 червня: «...Всі атаки противника на Володимир-Волинському та Бродському напрямках були відбиті з великими для нього втратами. На Шауляйському і Рава-Руському напрямках противник вклинився з ранку в нашу територію, у другій половині дня контратаками наших військ був розбитий і відкинутий за держкордон; при цьому на Шауляйського напрямку нашим артвогнем знищено до 300 танків противника. У повітряних боях і вогнем зенітної артилерії протягом дня на нашій території збитий 51 літак противника; один літак нашими винищувачами посаджений на аеродром в районі Мінська. За 22 і 23 червня нашими військами взято в полон близько п'яти тисяч німецьких солдатів і офіцерів. За уточненими даними за 22. VI, всього було збито 76 літаків противника, а не 65, як це зазначалося в зведенні Головного Командування Червоної Армії за 22. VI. 41 р.» (Повідомлення Радянського Інформбюро. Видання Радінформбюро. М., 1944. Т. 1. С. 3).
Отже, до 300 німецьких танків знищено тільки за 23 червня. На одному тільки Шауляйського напрямку. Але ж це десята частина всіх танків, які Гітлер кинув проти Радянського Союзу. Але ж і на інших напрямках наша славна армія в той день німецькі танки палила і кришила. Якщо так далі піде, то Гітлеру танків і на тиждень не вистачить. А про наші втрати знову - ні слова. Все добре, прекрасна маркізо.
Правда, в тому ж повідомленні від 23 червня тихо сказано, що «після запеклих боїв противнику вдалося потіснити наші частини прикриття і зайняти Кольно, Ломжу і Брест». Не оточені наші частини і не розбиті - потіснені. І не головні сили потіснені, а тільки частини прикриття. Ось, мовляв, зараз головні сили підійдуть... Цікаво й інше: не Брест, Кольно і Ломжу зайняв супротивник, а нікому не відомі Кольно і Ломжу, ну і разом з ними - ворота країни Брест. Так буде й далі: наші війська залишили Захудалівку, Тьмутараканьки... і Смоленськ; Вшиварівку, Нікудишкіно... і Київ.