освободило из заключения Степана Бандеру, который получил под
Берлином дачу от отдела 4-Д гестапо.
Бандера с тех пор находился под персональным наблюдением и
работал по указаниям вновь назначенного начальника отдела 4-Д
206
оберштурмбанфюрера Вольфе. В том же месяце Степан Бандера
прибыл в распоряжение «Абверкоммандо-202» в г. Краков и лично
инструктировал подготовленную нами агентуру, направляемую для
связи в штаб УПА.
Бандера в моём присутствии лично инструктировал этих агентов
и передал через них в штаб УПА приказание об активизации работы в
тылу Красной Армии и налаживании регулярной связи с «Абвер-
коммандо-202» …
Бандера имел указание… собрать всех украинских националистов
в районе Берлина и оборонять город от наступающих частей Красной
Армии.
Бандера создал отряды украинских националистов, которые
действовали в составе фольксштурма, а сам бежал. Он покинул дачу
отдела 4-Д и выехал в г. Ваймарк». (Арх. справа №372, т.39, арк.132-
137).
Як відомо, в 1944 році на Великому зборі ОУН була створена
Українська Головна Визвольна Рада як “всенародне представництво
України”.
В архіві є копії у вигляді мікроплівок трофейних німецьких
документів, котрі були закуплені СРСР у “Американської асоціації
істориків по вивченню воєнних документів”. У цілій серії кадрів (№1006 –
15 мікрокопії Т – 454 рулону 91), згідно з наявною анотацією (арк. 35)
є відомості про історію Української Головної Визвольної Ради (УГВР).
З німецьких документів вбачається, що “Положення про УГВР” та
“універсали” були підготовлені у відомстві Розенберга.
(Коротка анотація до трофейних німецьких мікроплівок арх.
№372, арк.35).
Ще в 1939 році на території так званого “генерал-губернаторства”
під керівництвом гестапо і абверу в містах Кракові, Криниці, Закопане,
а також пізніше, у період окупації у Львові та інших місцях за вказівкою
Бандери були створені курси з навчання шпигунів, диверсантів,
терористів, які закидались в радянський тил для підривної діяльності
на користь німців. Радисти забезпечувались радіоапаратурою, диверсанти
та терористи – вибуховими матеріалами і зброєю.
У наявних матеріалах є такі дані:
“... в период оккупации немецкими войсками территории Польши
с 1939г. по 1942г. в г. Закопане дислоцировалась и функционировала
немецкая диверсионно-разведывательная школа для заброски в тыл
Советского Союза с разведывательными целями, которая была
207
организована немцами в контакте с центральным «проводом» ОУН. В
школу подбирались наиболее видные участники ОУН. Формированием
школы руководил Лебедь Николай, видный участник ОУН, под
псевдонимом «Игорь», «Вильный»… Отобранные кандидатуры для
обучения в разведывательно-диверсионной школе концентрировались
в г. Кракове, а в декабре 1940 г. около 500 человек были направлены в
г. Закопане, где разместились в вилле бывшего польского президента
Мостицкого. Руководителем школы являлся капитан войск «СС» Кригер,
который затем в период оккупации Западной Украины являлся
начальником гестапо в г. Станиславе, заместителем Кригера являлся
Лебедь Николай, который одновременно был начальником учебной
части и лично вёл отдельные дисциплины, в частности, по военному
обучению курсантов…» (Арх. спр. №372, т.37, арк.353-355).
Центр ОУН-б знаходився у Кракові. Безпосередньо в Україні ро-
боту націоналістичного підпілля очолювала Львівська крайова екзекутива
ОУН, а у областях-окружні екзекутиви.
Під час проведених НКВС УРСР в 1940 р. заходів проти ОУН
були виявлені та заарештовані практично всі керівники екзекутив і
інших організаційних структур ОУН в західних областях України. Із
доповідної записки в НКВС СРСР вбачається, що:
«на 1 сентября 1940 года общее количество членов ОУН, про-
водивших антисоветскую деятельность в Западных областях Украины,
составляло (согласно полученным следственным путём данным,
требующих уточнения) 5500 чел., подчинённых единому руководству
Львовской краевой «екзекутивы». Вскрыта их материально-техническая
база, связи с зарубежными центрами, добыты шифры и коды, что
позволило в полной мере выявить подпольную сеть ОУН, изъяты
склады с оружием и боеприпасами».
В одному із зашифрованих документів, які були знайдені у
заарештованого зв’язківця, Бандера наказував:
«Вышлите людей на Буковину и Бессарабию, а также в Литву: –
в первую очередь для разведки территории и изыскания возможностей
установления связи… Передайте военные книги, карты, газеты, образцы
документов, политическую информацию… Оружие за шпионские
сведения мы достанем…» (фонд 2, опис12, пор.6, арк.185-187. У справі
копія документа виконана російською мовою).
Розгром організаційних структур значною мірою ослабив позиції
ОУН в Україні, але не зупинив її діяльності повністю. Продовжувалися
пропагандистські акції серед населення, розповсюджувалися матеріали
208
Постанов 1-го конгресу українських націоналістів, який відбувся у
Відні в 1929 р.
Поряд з цим з’явились й інші документи-для вузького кола осіб,
в яких керівники ОУНб роз’яснювали свої цілі, завдання і шляхи їх
здійснення.
Так, в машинописному документі “Вказівки на перші дні організації
державного життя” (дата не зазначена) проголошувалася “політично-
мілітарна диктатура ОУН як система влади”, “будова ОУН – на про-
відницькому принципі”... Стосовно національних меншин які проживали
в Україні, вказувалось:
“Національні меншини поділяються на а) приязні нам... б) ворожі
нам москалі, поляки, жиди...
а) Мають однакові права з українцями, уможливлюємо їм поворот
в їх батьківщину.
б) Винищування в боротьбі зокрема тих, що боронитимуть
режиму; винищування головно інтелігенцію, якої не вільно допускати
до ніяких урядів, і взагалі унеможливляємо продукування інтелігенції,
себто доступ до шкіл і т.д. Напр. т. зв. польських селян асимілювати,
усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду...
Проводирів нищити, жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути
саботажу, тим більше москалів і поляків. Коли б була непоборна
потреба оставити в господарськім апараті жида, поставити йому нашого
міліціянта над головою й ліквідувати за найменші провини.
Керівниками поодиноких галузей життя можуть бути лише українці,
не чужинці-вороги.
Наша влада мусить бути страшна для її противників. Терор для
чужинців-ворогів і своїх зрадників”.
(Арх. спр. №376, т.6, арк. 294-302).
У брошурі ОУН “Нація як спеціес”, виготовленій друкарським
способом, зазначалося:
“Право до української землі, українського імені і української ідеї
мають тільки українці... Мішані подружжя поборюємо і мусимо знищити
можливість їх повстання. Сам факт їх існування чи творіння вважаємо
злочином національної зради”. (Арх. спр. №376, т.6, арк.1-8).
Внаслідок співробітництва керівництва ОУН бандерівського
напрямку з німецькими спецслужбами незадовго перед війною було
створене озброєне формування. “Легіон українських націоналістів”.
Воно складалось з двох батальйонів – “Нахтігаль” і “Роланд”, що при-
209
значались для проведення диверсійних операцій. (Фонд 1, опис 4 за
1954 рік, пор.№3, 55 – 133).
Початок війни фашистської Німеччини з Радянським Союзом
був зустрінутий як явище, що сприяло б досягненню головної мети-
створенню Української Соборної Самостійної Держави (УССД). Вже
30 червня 1941р. без погодження з німцями в м. Львові ОУН(б) про-