Управлінням 2 – Схід фронтової розвідки Німеччини і надісланому в
Головне міністерство окупованих Східних областей 17 листопада
1944 року, зазначалося:
“УПА – военная организация ОУН стремится к созданию само-
стоятельного украинского государства в борьбе с «оккупантами»
украинской территории. Советский Союз (или Россия) и Польша
рассматриваются в данном случае главным противником и историческим
врагом… Главной задачей является борьба против Советского Союза, т.е.
Красной Армии. Форма борьбы УПА состояла до сих пор, главным
образом, в нападениях, саботаже, волнениях, ликвидации советских
функционеров, пропаганде и т.д.» (Арх. спр. №372, т. 36, арк. 264-269.
Переклад документа здійснено російською мовою).
УПА мала розгалужену структуру. Головнокомандувачем УПА з
1943 року був військовий референт Центрального проводу ОУН Роман
Шухевич (“Тарас Чупринка”, “Тур”). У своєму розпорядженні він мав
Головний військовий штаб (ГВШ) УПА. У складі штабу функціонували
відділи: оперативний, політичний, бойової підготовки, зв’язку, санітарний
і господарчий. Крім того, при Головному командуванні УПА був
відділ “Служби безпеки” – “СБ”.
В територіально-організаційному відношенні УПА поділялась
на три групи: УПА – Північ (Волинська, Рівненська, частково Жито-
мирська і Київська області); УПА – Захід (Львівська, Дрогобицька,
Станіславська, Тернопільська та частково Закарпатська і Чернівецька
області) з окремим військовим округом “Сян” (район так званого
Закерзонського краю – Перемишльщина, Холмщина, Лемківщина);
УПА – Південь (частково Хмельницька і Вінницька області). Неодноразові
спроби створити групу УПА – Схід успіху не мали.
213
Наказом Головнокомандувачем УПА від 15.07.1943 року на
території Галичини була створена “Українська народна самооборона”
(УНС), яка діяла на території Львівської, Дрогобицької і Станіславської
областей.
У кінці 1943 – на початку 1944 років, коли чисельність УПА
була найбільшою, в її загонах нараховувалося близько 45 тисяч бійців.
Комплектуванням УПА займалися референтури з військових справ
крайових, обласних, окружних, надрайонних і районних екзекутив
ОУН. Командний склад від командирів сотень і вище підбирався і
призначався крайовими екзекутивами з числа активних оунівців.
При головному командуванні УПА діяли школи підготовки
командних кадрів – офіцерських і підофіцерських.
УПА будувалася за військовим зразком, тобто: рій (відділення),
чота (взвод (3 рої)), сотня (рота із 3 чот), курінь (батальйон з 3-4
сотень і “роя” польової жандармерії). 2-3 курені складали загін
(бригаду), а в інших випадках 4-5 куренів складали групу – вище
військове формування УПА (Арх. спр. №372, т. 5, арк. 141-144).
Поповнення УПА йшло за рахунок добровольців з числа сільської
і міської молоді, а також мобілізації чоловічого населення. Мобілізовані
складали приблизно 60% загальної чисельності УПА.
Разом з тим, УПА широко використовувала для свого поповнення
створену німцями українську поліцію, військовополонених, що втекли
з таборів, а також осіб, які переховувалися від відправлення на при-
мусову працю до Німеччини. Пізніше в підрозділи УПА забиралися
особи, які ухилилися від призову в Червону Армію. Основною
соціальною базою УПА було селянство.
У “Святочному наказі Головного Командира Української Повстан-
ської Армії” Тараса Чупринки від 14 жовтня 1947 року (віддрукований
друкарським способом) зазначалося:
“На протибільшовицькому фронті УПА не допустила (1943 –
перша половина 1944 рр.) до заливу українських теренів большовицькою
партизанкою. Ніхто інший як саме УПА в цілому ряді переможних
боїв розбила орди сталінських гунів...” “...Караюча рука бійця УПА
досягла навіть найчильніших представників окупантів, як командувач
“1-м Українським фронтом” Ватутіна... Відділи УПА неодноразово
здобували ворожі районні центри, вривалися в обласні центри...”
(Арх. спр. №372, т. 13).
В архівах містяться тільки матеріали, трофейні документи ОУН-
УПА та німецьких спецслужб, які свідчать лише про дрібні сутички
214
між підрозділами УПА і німцями в 1943 році. Ніяких значних
наступальних чи оборонних операцій, масштабних боїв у документах
не зафіксовано. Тактика боротьби підрозділів УПА з німецькими
окупантами в зазначений період зводилася до нападів на пости, дрібні
військові підрозділи, оборони своїх баз, засідок на дорогах. В про-
пагандистському оунівському документі “Два етапи УПА” повідомлялося
про “кілька сот відбутих боїв і сутичок з німцями...”(Арх. спр. №476,
т.60, арк. 49).
Разом з тим, значна кількість трофейних і оперативних матеріалів,
що знаходяться в архівах, свідчить про випадки співробітництва
керівництва ОУН-УПА з німецькою окупаційною владою і спец-
службами.
У матеріалах поліції безпеки і СД в Галичині, які були виявлені
в колишньому приміщенні СД м. Львова після вигнання німецьких
окупантів, є ряд цілком таємних документів цієї поліції щодо їх
переговорів навесні 1944 року про спільну діяльність з ОУН-УПА на
території західних областей України в боротьбі проти Червоної Армії
і Радянської влади. За цими документами:
«... немецкие охранно-полицейские власти обязуются освободить
всех политических украинских пленных и арестованных, чтобы физи-
чески сохранить их для решительной борьбы против большевиков…
…ОУН – бандеровская группа представляет в распоряжение
немецкой договаривающейся стороны собранный своей разведкой
агентурный материал против поляков, коммунистов и большевизма и
предоставляет немецкой договаривающейся стороне возможность
использовать этот материал и проводить карательные операции
соответствующим немецким интересам способом…
…ОУН – бандеровская группа получает свободу действий в
своей организационной деятельности.
Обеспечение свободной деятельности касается: пропагандистской,
организаторской и военно-подготовительной работы с категорическим
ограничением затрагивания немецких интересов… Подготовительная
и военно-организационная работа распространяется исключительно
на будущую борьбу против большевизма или на боевые задания,
поставленные и указанные организацией со стороны немцев…, с
немецкой стороны будет предоставлена бандеровской группе возможность
вводить свои войсковые единицы против советских банд и против
советских военных мероприятий». (Арх. спр. №372, т.36, арк.1-10).
215
У зв’язку із зазначеною домовленістю командир поліції безпеки
генерал-майор Бреннер 06.04.1944 р. видав наказ “Обращение со
служащими националистической повстанческой армии (УПА)”, в якому
повідомив, що:
«…начатые некогда переговоры с руководителями украинской
повстанческой армии в районе Деражне успешно проводятся сейчас
также в районе Вербы.
Пришли к согласию:
Солдаты УПА не будут нападать на немецкие подразделения.
УПА засылает лазутчиков, преимущественно девушек, в районы, занятые
врагом, и сообщает результаты 1 ц (разведотделу) боевой группы.
Пленные Красной Армии, а также советские банды передаются 1 ц
для допроса, местные чуждые элементы используются боевой группой
на работах. Чтобы не мешать этому необходимому для нас сотруд-
ничеству, приказано:
1) Разрешить беспрепятственный переход агентам УПА, имеющим
пропуска, подписанные капитаном Феликсом, или выдающим себя за
члена УПА. Оружие у них не отбирается. По требованию агентов