не виявилось можливим.
Терористичну діяльність бандерівців і створеної ними УПА
засуджували навіть “мельниківці”. Так, у їх листівці за листопад 1943
року зазначалося:
“Мужі і жінки України! Мужньо і невстрашимо ставте чоло
всяким терористичним спробам звести до авантюри визвольну боротьбу!
Організуйте всюди боївки української народної оборони і не давайте
себе ограбити т.зв. “Українській Повстанчій Армії”... Дайте відсіч
всяким спробам змарнувати безплідний партизанці свою кров, кров
своїх синів і батьків! Велика мобілізація до УПА – це політичне і
військове безглуздя...
Відсіч братовбивцям! Бандерівець, що стріляє українців, – це
бандит і агент Москви, але не український революціонер!...” (Арх.
спр. №376, т. 9, арк. 11).
У своєму відкритому зверненні «Ко всем членам руководства
Организации украинских националистов под руководством Степана
Бандеры», надрукованому в газеті УНРА “Оборона України”,
командувач УНРА Тарас Бульба – Боровець писав:
«…Послать это открытое письмо меня заставила ваша работа в
области, которая входит в такую стадию, когда до братоубийственной
войны остаётся только шаг.
Об этом говорят ваши руководители… Они откровенно заявляют,
что для достижения своей партийной диктатуры не остановятся перед
229
тем, чтоб начать братоубийственную войну, если бы она стоила
украинскому народу даже не сотни, миллионы жертв.
Исходя из этого, я разрешаю себе спросить вас, за что вы
боретесь? За Украину или за ОУН? За Украинское государство или за
диктатуру в этом государстве? За украинский народ или только за
свою партию. (Збірник 1, арх. 403, арк. 13. У справі копія документа
віддрукована російською мовою).
Після розгрому фашистської Німеччини керівники ОУН, які
знаходилися на території Західної Німеччини, вживали активних заходів
щодо налагодження контактів з представниками американського і
англійського військового командування і відповідних спецслужб. Цей
вибір оунівського керівництва, як видно з архівних матеріалів, пояснюється
тим, що воно зробило ставку на третю світову війну між Англією і
США з одного боку та СССР – з іншого, як умову виконання своїх
планів. Так, у документі “Як розуміти концепцію власних сил у нашій
національно-визвольній боротьбі” зазначено:
“Ми розцінюємо третю світову війну як можливість заіснування
сприятливої нагоди здобути визволення, а не допоміжний чинник,
який полегшить нам нашу визвольну боротьбу”. (Арх. спр. №372,
т. 11, арк. 14).
Ще в липні 1945 р. представники оунівської еміграції В.Мудрий,
Р.Ільницький і І.Гриньох двічі відвідали головну квартиру Ейзенхауера
і намагалися домовитися про умови, за яких націоналістична еміграція
мала б отримати допомогу у боротьбі з СРСР. Переговори закінчились
восени 1945 року. Їх результатом стало те, що американці і англійці
погодилися надавати всебічну підтримку ОУН, одночасно запропонувавши
всю діяльність проводити від імені УГВР. Це обумовлювалось тим,
що ОУН скомпроментувала себе зв’язками з німцями. (Арх. спр. №372,
т.42, арк. 326).
Представниками американської й англійської спецслужб були
складені відповідні “питальники”, які передавалися для виконання в
підрозділи ОУН-УПА на західноукраїнських землях – без вказівки
для кого ведеться така робота.
На території західної Німеччини закордонний Провід ОУН
організував спеціальні школи, де учасники ОУН вели підготовку для
проведення шпигунської роботи на території Української РСР і Польської
республіки.
У березні 1948 р. в м. Мюнхені в приміщенні німецької школи
по вул. Фіріхштрассе, 53, було підготовлено 11 учасників ОУН. Вони
230
навчалися прийомам і методам збирання розвідувальних даних,
конспірації, фотографуванню військових об’єктів, репродукції документів
тощо.
У липні 1948 р. закордонним Проводом ОУН в цьому ж при-
міщенні була організована школа для підготовки розвідників-радистів.
Зачисленні в цю школу 8 учасників ОУН вивчали прийом і передачу
радіограм, шифри і коди. У грудні 1948 р. один із розвідників “Степовий”
із школи вибув, в 1950 р. був доставлений англійцями літаком до
Берліну, звідки нелегально через радянську зону окупації прибув у
Польщу.
Керівники закордонного центру в 1949 р. встановили зв’язок із
співробітниками “Інтеллідженс сервіс”, в розпорядження яких керівник
розвідки закордонного Проводу ОУН Підгайний у січні 1950 р.
направив 4 учасників ОУН, які пройшли підготовку розвідників-
радистів у Міттенвальде. Співробітник англійської розвідки під
псевдонімом “Онкель” організував їх навчання в приміщенні, яке
належало англійській військовій адміністрації в с. Ляге (19 км від
м. Херфорда).
В той же час закордонний центр ОУН на території табору для
переміщенних осіб в Ляйбгайме організував підготовку своїх емісарів.
Після її закінчення декілька осіб були направлені в розпорядження
англійської розвідки, яка комплектувала групи для закидання в СРСР.
Безпосередньо перед виходом на завдання англійці дали вивчити
кожному учаснику розвідгрупи “Обращение Бюро западного секретариата
АБН к бойцам УПА и проводу ОУН на Украине”, в якому був
викладений перелік відомостей розвідувального характеру про Радянський
Союз, інтересуючих нібито АБН, а в дійсності англійську розвідку.
Маючи копії англійських шифрувальних блокнотів і графік роботи
радистів, закордонний центр ОУН мав можливість без відому англійської
розвідки приймати і розшифровувати шифротелеграми від розвідгрупи.
В ніч на 15 травня 1950 р. підготовлена група під керівництвом
“Чабана” перейшла нелегально кордон Німеччини, пройшла через
Чехословаччину і 5 червня 1950 р. прибула до Польщі. Звідки
керівник ОУН у Польщі “Зенон” відправив на територію України для
встановлення зв’язку з Центральним Проводом ОУН групу під
керівництвом емісара закордонного центру ОУН “Пімсти”.
Група “Ворона”, підготовлена англійською розвідкою, мала завдання
нелегально вийти на територію Польщі, звідки перебратися на західні
землі України, де в контакті з керівництвом ОУН-УПА організувати
231
збирання шпигунських відомостей. Проте на кордоні Німеччини і
Чехословаччини в сутичці з чеськими прикордонниками група була
частково ліквідована і від виконання кінцевого завдання відмовилася.
У м. Бінде по вул. Гайдкамштрас англійці в 1950 р. організували
навчання 4 радистів із числа членів ОУН, які після закінчення були
включені до розвідувальної групи (керівник “Бурлака”). Переправу
цієї групи через чехословацький кордон проводили представники
закордонного Проводу ОУН. У кінці жовтня 1950 р. група прибула до
Польщі і встановила зв’язок з керівником ОУН “Зеноном”.
У березні 1951 р. закордонний центр ОУН знову передав англійській
розвідці своїх людей, які пройшли попередню підготовку в школі
емісарів ОУН в Мюнхені і звідки відправлені на навчання до Лондону.
Їх навчанням керував співробітник “Інтеллідженс сервіс”, що мав
псевдонім “майор Террі”. Кожен із вивчених агентів після прибуття
на територію України чи Польщі повинен був легалізуватися і створити
декілька резидентур (по 3-4 особи) для проведення шпигунства. Після
підготовки і навчання стрибків з парашутом вони були розбиті на
3 групи – “Сокіл” (4 чоловіки), “Модді” (6 чоловік) і “Доллі” (5
чоловік). Емісари ОУН перед закиданням зустрічались у Лондоні із
Степаном Бандерою і його заступником Ярославом Стецьком і