легендарного
деятельности
.После
государственной
**О
акцияхпротив
командованием
261
ЗАЯВА
Комітету ветеранів війни Ради організації ветеранів України
Президенту України ЮЩЕНКУ В.А.
Голові Верховної Ради України ЛИТВИНУ В.М.
Прем’єр-міністру України ТИМОШЕНКО Ю.В.
Міністр праці і соціальної політики України В.А.Кириленко, за
повідомленням Укрінформу, зробив заяву, що міністерством під-
готовлено для розгляду Кабінетом Міністрів України і Верховною Ра-
дою України законопроект «Про внесення змін до Закону України»
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Характери-
зуючи проект документу, міністр зазначив, що його завданням є «по-
перше, відновити історичну справедливість і прирівняти в правах усіх
українців, що воювали на фронтах Другої світової війни, по-друге,
сприяти примиренню ветеранів різних армій і, головне, надати всім
ветеранам відповідний статус і соціальні гарантії.
Ветеранам УПА названим законопроектом буде установлено
статус учасників бойових дій, інвалідів війни, учасників війни, що
надасть можливість цим літнім людям користуватися всіма належними
їм соціальними пільгами».
Міністр і автори проекту зовсім проігнорували різницю правової
і моральної сторін участі у війні ветеранів Великої Вітчизняної і
бойовиків УПА. Ними штучно прийнято за критерій справедливості
етнічній фактор. Зовсім не взято до уваги, що цілі ветеранів і бойовиків
були різні, як і мотивація участі у війні. При цьому грубо і цинічно
знехтувана істина, за яку ветерани Великої Вітчизняної війни боролися
та проливали кров, захищаючи свій народ, свою землю та народи
Європи від фашизму. Червона Армія на той час була основною частиною
антигітлерівської коаліції.
УПА ж вела боротьбу у співдружності і на користь гітлерівської
Німеччини та її сателітів. І цього ніхто не може заперечити.
Невже це рівнозначні, рівновеликі внески в розгром фашизму, в
Перемогу над ним, щоб надати рівні права тим, хто воював по різні
сторони фронту? Істина також у тому, що якби перемогла гітлерівська
Німеччина, не було б а ні України як держави, а ні українського
народу як етносу!
262
Радикально-націоналістичні сили та підтримуючі їх державні
структури, порушуючи національне і міжнародне право, намагаються
силою вдатися до Закону та адміністративно-політичним шантажем
реабілітувати ідеологію і практичну діяльність ОУН-УПА та їх
бойовиків. І це при тому, як стверджує відомий канадський дослідник
В.Поліщук, що ОУН у міжвоєнний період була членом Фашистського
Інтернаціоналу.
Під лозунгами так званого «примирення», «історичної справедли-
вості» бачимо лише одне – обілити і визнати УПА, її бойовиків
«бійцями за національну незалежність», «головну силу визволення
України» не тільки від фашистської окупації, але й, за їх висловлюва-
нням, від радянської.
Головне ж, кінцеве намагання – проголосити український націо-
налізм державною ідеологією, відкрити шлях до відбудови націо-
кратичної, мононаціональної держави.
ОУН всіх модифікацій, бойовики УПА з юридичної, політичної,
воєнної і моральної точок зору були нелегальними (іррегулярними)
збройними формуваннями, які були створені, фінансувалися, озброю-
валися і використовувалися злочинними гітлерівськими організаціями.
Саме так визнав Міжнародний воєнний трибунал в Нюрнберзі організації
Німеччини: НСДАП, ОКВ, генеральний штаб, СД, СА, СС, гестапо.
Керманичі ОУН-УПА були на службі деяких з цих організацій, організову-
вали за їх дорученнями шпигунство, збройну боротьбу проти Радянського
Союзу та інших країн, тобто вели відкрито злочинну діяльність.
У відповідності до міжнародного права (праці американських вчених
Оппенгейма, Хайта та ін.) діяльність УПА не може бути оцінена як
«повстанська, партизанська» або «національно-визвольний рух» тому,
що під час війни такими їх не визнавав ні Радянський Союз, ні інші
держави антигітлерівської коаліції.
Радянський Союз був суб’єктом міжнародного права, членом
антигітлерівської коаліції, а тому діяльність ОУН-УПА проти нього
була антидержавною, на користь агресора – гітлерівської Німеччини,
а значить злочинною.
У відповідності з міжнародним правом бойовиків УПА не можна
визнавати ветеранами (комбатантами), оскільки вони не були ні
солдатами регулярної армії, ні учасниками партизанського руху, ні
повстанцями. Останніми визнаються люди, які за власним бажанням
вступають до армії. У лавах УПА на 1943 рік перебувало понад 50
відсотків мобілізованих селян Галичини і Волині. Саме тому єдина в
світі Міжнародна Асоціація комбатантів Другої світової війни не
263
прийняла до свого складу організацію колишніх бойовиків УПА. Від
їхніх рук загинуло більш як 120 тис. поляків, 40 тис. українців, росіян,
євреїв і людей інших національностей. Тільки в післявоєнні роки вони
знищили 20 тис. цивільних громадян, насамперед вчителів, медичних
працівників, інших фахівців, а також 30 тис. військовослужбовців. І
це при тому, що під час Другої світової війни у випадкових сутичках
вони зуміли знищити близько тисячі гітлерівців. Тож питається: за
що і проти кого вони воювали?
Невже за ті «подвиги» надаються почесні державні статуси та
пільга?
В Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» в статтях 4, 5 і 6 визнані учасниками бойових
дій ті вояки УПА, які брали участь у бойових діях проти німецько-
фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України
в 1941-1944 роках і які не вчинили злочинів проти миру і людства та
реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв
політичних репресій в Україні». Стаття 2 останнього Закону також не
дозволяє реабілітувати осіб, які скоїли ті злочини. Законом не
передбачено надавати такий статус і тим, хто організував і вів збройну
боротьбу проти Радянської України. Сьогодні така боротьба має один
статус – статус тероризму.
Сучасна Україна як суб’єкт міжнародного права, як член ООН є
правонаступницею Радянської України. А тому вона не може надавати
державні пільги тим, хто вів збройну боротьбу проти неї на користь
гітлерівської Німеччини.
Враховуючи похилий вік, стан здоров’я вояків УПА, якщо вони
не користуються пільгами відповідно до чинного законодавства, вони
можуть користуватись гуманітарною допомогою в першу чергу від
відповідних політичних та громадських організацій, але ніяк не від
держави.
Комітет ветеранів війни, аналізуючи численні звернення громадян,