"Слава Родины", №№ 6–7 (58–59), 2004 г.
Струтинский М. В
Про мого побратима Миколу Кузнецова
Продовжуючи пошук місця загибелі Кузнєцова, нам довелось зустрічатись з багатьма людьми на терені Бродівського та багатьох інших районів Львівщини, у самому Львові, а також Тернополі, Станіславі та далеко за їх межами. Було піднято з архіву сотні кримінальних справ на колишніх ватажків різних підрозділів УПА і тих, котрі вийшли з повинною розмовляти на мирних засадах. В процесі цієї роботи були виявлені страхітливі дії оунівців-садистів, особливо референтів Служби безпеки, які діяли безпосередньо за завданням підрайонних, районних і крайових проводирів ОУН та УПА.
Я впевнений, що якби народ України знав про ці страхітливі дії оунівців, то їм, особливо зверхникам ОУН-УПА, не було б місця на нашій землі, политій кров’ю синів і дочок України, особливо в областях Західної смуги нашого краю.
Слід наголосити на тому, що майже не було села, району від Прип’яті до вершин Карпат, де б цими вояками не було б замордовано людей, а то й цілі сім’ї — чоловіків, хлопців, дівчат, а ще посивілих дідів, бабусь, дітей дошкільного віку, а поде-куди немовлят у колисці.
До того, як відправити групу Кузнєцова до Львова, була раніше відправлена група медведівців Крутикова для підготовки бази Кузнєцову. Однією з баз мала бути хата колишнього лісника Максима Гаврилишина у селі Боратин. У цю групу була включена і Євгенія Гаврилишин (натоді вже дружина Дроздова). Дроздови по дорозі відвідали хату батьків та свою доньку Любу. Про це стало відомо кримінал-комісару фон Папее, який по своїй службі у Львівському СД персонально вів агентурний нагляд за підопічними йому зверхниками оунівців та аковців на периферії.
З того часу за селом Боратин і його жителями німці посилили нагляд. У селі було створено чотири окремі оунівські боївнки. А гестапівець під псевдонімом "Темний" став Бродівським повітовим референтом СБ. Цей кривавий хижак вишукував свої жертви і особисто їх убивав, кого — удавкою, а кого — із пістолета. Пізньою осінню 1943 та ранньою весною 1944 р. "Темний" знищив у Боратині Климчука Степана, Дудися Теодозія, Леуса Йосипа, Дзись Марію та Грицишина Петра.
Усі вони були бажаними людьми свого села, добрими, чемними, чуйними, мирно трудились на своєму клаптику землі.
Водночас майже кожний день безслідно зникали селяни. Їх знаходили задушеними удавками, зарубаними сокирою, з вогнепальними пробоїнами.
Село Боратин було майже зовсім очищене від небажаних оунівцям та німцям елементів. Оунівці тримали під суворим контролем усі дороги, стежки, по яких хтось міг би зайти до села. Сотня "Чорногори" теж постійно чатувала у різних куточках села. Німці та зверхники УПА надіялись на появу Пауля Зіберта. Нарешті дочекались. У глуху морозну ніч з 8 на 9 березня 1944 р. Микола Кузнєцов з Яном Камінським та Іваном Беловим добирались зі сторони Сталашки буковим лісом до хати Степана Голубовича, де усі троє й загинули, підірвавшись на гранаті.
Аналізуючи низку документів таємного листування Герасимовського (Івана Гриньоха) — члена Центрального проводу ОУН із шефом СД Галичини оберштурмбанфюрером Вітіске та іншими високопоставленими діячами абверу і кримінальних управлінь Німеччини, доведено, що Герасимовський отримав від зверхників ОУН-УПА директиву щодо особи Кузнєцова, на пошуки якого були задіяні вищі кримінальні та розвідувальні Управління СД Волині та Поділля, Галичини, абверу… До пошуку невловимого Пауля Зіберта були також залучені підрозділи оунівського СБ, дивізії "СС-Галичина", курені та окремі сотні УПА. Як бачимо тепер, село Боратин вийшло на особистий статус, у якому німці жорстоким терором руками бандерівців навели свій порядок.
Коли кримінал-комісарові фон Паппе стало відомо, що жителі села Гута Пеняцька, яке розкинулось у смузі Пеняцького лісу, переховують партизанів-медвєдівців, він пов’язав їх із Баратинським Гаврилишиним та його дочкою і зятем — Дроздовими. Над мирними жителями Гути Пеняцької нависла смертельна загроза, про яку вони навіть не здогадувались. Уже в другій половині лютого 1944 р. на підступах до Гути стягувались підрозділи УПА та їх місцеві боївки, а згодом підійшли дивізійники "СС-Галичина" та підрозділи самих німців, але вони поки що стояли осторонь на випадок необхідної підтримки бандерівцям.
6
На месте, где стоял памятник разведчику мирового уровня, герою Советского Союза Николаю Ивановичу Кузнецову, ныне стоит камень с надписью о том, что здесь будет сооружен памятник Владимиру Кубийовичу.