Затриманий органами держбезпеки колишній член Краківського проводу ОУН, Гринів Володимир («Кременський») розповів:
«Організація українських націоналістів тісно співпрацює з німецькою розвідкою і виконує її завдання. Всіма зв’язками з гестапо на території Польщі, окупованій німцями, керує учасник ОУН Ребет Левко («Лисий»). Він займається вербуванням людей для шпигунської роботи, у першу чергу учасників ОУН, які закидаються для виконання шпигунських завдань в СРСР» [1].
Оунівці, виконуючи завдання нацистів, виявляли об’ єкти для диверсій і місця для висадки німецьких диверсантів у радянському тилу.
«Керівництво ОУН Лебедь, Стецько, Ленкавський, Кравцов та інші, — писав свого часу член ОУН Стецишин Богдан, — уже тоді знали, що Гітлер готується до нападу на СРСР. Ми готували топографічні карти, на яких детально відмічали місця висадки німецьких десантів» [2].
То де ж те «ідеологічне» протистояння, коли насправді — активна співпраця зі спецслужбою іноземної держави, тобто зрада Батьківщини?
І зовсім не відповідає історичній правді спроба вважати «період після 22 червня 1941 року до весни 1943... початком активних дій і збройної боротьби членів ОУН проти правлячого комуністичного режиму на території України».
По-перше, тогочасна територія України була окупована німецькими фашистами і тут діяв відповідний гітлерівський окупаційний режим.
По-друге, оунівці підтримували цей режим своїми збройними загонами, у тому числі УПА, яка була створена за допомогою німців. Це було зроблено на прохання політичного і військового керівництва ОУН. За архівними відомостями гітлерівці передали ОУН-УПА:
«... більше 700 мінометів, близько 10 тис. станкових і ручних кулеметів, 26 тис. автоматів, 72 тис. гвинтівок, 22 тис. пістолетів, 100 тис. ручних гранат, 12млн патронів» [3].
Сформована й озброєна німецькими фашистами УПА мала виконувати такі завдання:
— стримувати боротьбу населення західних областей України проти німецько-фашистських загарбників, об’єднувати у своїх бандах українців, незадоволених гітлерівською окупацією, і тим самим перешкоджати їх переходу на бік радянських партизанів;
— під демагогічним гаслом боротьби «за визволення» спрямувати зброю бандитів УПА проти радянських і польських партизанів, а також проти неукраїнського населення західних областей України та східних районів Польщі;
— поповнювати каральні німецькі загони, аби не ослаблювати сил вермахту на Східному фронті;
— локалізувати діяльність радянських партизанських з’єднань на Волині і Рівненщині, позбавивши їх можливості розгортати бойові дії у всіх західних областях;
— у разі відступу окупантів з України розпочати підривну діяльність у тилу радянських військ [4].
Все говорить про те, що у вказаний період ОУН-УПА співпрацювала з німецькими фашистами і діяла тільки на їх користь.
Звернемо ще увагу на твердження правників, що УПА була створена «...для боротьби проти німецького окупаційного режиму і радянських партизанів та частин Червоної Армії на території України».
Так, боротьба проти радянських партизанів і Червоної Армії була, але проти німців, вибачте, її не було. Що це так, читаємо з донесення спецслужби дистрикту «Галичина» до Берліна: «ІУ-н — 90/444. Таємно. Державної ваги. Лемберг (Львів), 15 квітня 1944 р.
... УПА вітає домовлення, укладені між загонами УПА і німцями. Українська поліція була прийнята у ряди УПА, бо після відходу німців вона залишилася без всякого захисту. Зв’язок з керівними особами ОУН-УПА має винятково цінне і важливе значення для поліції безпеки, бо вони дають розвідувальні матеріали про наших державних ворогів і полегшують роботу поліції безпеки» [5].
Ці та інші обставини ОУН-УПА не воювала проти гітлерівців. Були окремі випадки стихійних нападів проти німців, але вони жорстоко придушувалися Службою безпеки ОУН. Ознайомимось з директивою СБ ОУН від 27 жовтня 1943 р. з цього питання:
«Особливу увагу треба звернути на виступи членів УПА проти німців, застосовуючи карні методи, аж до розстрілу» [6].
Вважаю, що далі коментувати питання боротьби УПА проти німців немає потреби.
І ще. Автори проекту згадуваного Закону, захищаючи організаційну структуру ОУН, пропонують «період з середини 1944 р. до середини 50-х років визнати як період громадянської війни в Україні».
Що на це можна зауважити? Не було ніякої громадянської війни, а був розгул бандитизму, підтриманий розвідками США і Великобританії. Спецслужби вказаних держав із числа членів ОУН за згодою її керівництва вербували агентуру, навчали її шпигунській, диверсійній і терористичній справі і різними шляхами закидали її на територію України. Ці агенти виконували спеціальні завдання, підтримували фінансово, морально і зброєю поодинокі підпільні боївки ОУН, які виконували завдання іноземних спецслужб та своїх бандватажків. Наведемо декілька прикладів з великої кількості. Під час проведення оперативної радіогри «Траса» з американською розвідкою і закордонним Представництвом Української Головної Визвольної Ради (ЗПУГВР) органами держбезпеки була захоплена велика кількість агентів американської розвідки, вони ж емісари ОУН. Ця радіогра була припинена у 1952 р. після захоплення резидента американської розвідки — члена ОУН Охрімовича та його групи. Всі вони були притягнуті до кримінальної відповідальності.