«Навіть не подякував, от же бісів вилупок», — подумав Кароль.
— А якщо комусь розкажемо? — крикнув у спину прем’єрові, що зникав у гелікоптері.
Прем’єр не відповів, проте Кароль і не сподівався на відповідь. Протягом семи років він не відповів на жодне конкретне питання, чого б мав робити це зараз.
Повернувся спиною до гвинтокрила, який піднімався в повітря, й сів на снігу, підставляючи обличчя призахідному сонцю.
Готель мав чудовий вигляд на тлі вкритого засніженими ялинами схилу. Дим спокійно піднімався з димаря, вікна на другому поверсі сяяли затишним теплим світлом, навколо будівлі крутились останні туристи, під підйомником якийсь дотепник виліпив сніговика у формі великоднього зайчика.
Сонце врешті сіло за небосхил. Верхівки скель над Сухим Жлебом востаннє заясніли червоним і згасли.
Зітхнув, схопив простягнуту Лізину руку й підвівся. Мали зробити ще безліч справ.
Частина V
Отруйне зерно
Ми думали, що 11 вересня 2001 року було символічним кінцем XX століття. Що падіння двох веж, яке показало нове обличчя тероризму, дало початок новій епосі. Епосі війни цивілізацій та наднаціональних революцій, нових напружень, конфліктів і нових способів їх розв'язання.
Ми помилялися.
XX століття завершилося вчора, в день розкриття найбільшої таємниці минулого століття. Півторагодинний матеріал, випущений каналом CNN, призвів до того, що всі книжки з історії треба написати наново.
Усі це знають, але все одно напишу ще раз: усе вказує на те, що Генрих Гіммлер, друга після фюрера особа нацистської Німеччини, насправді мав ім’я Клайв Лебрехт, походив з Монтани і був американським шпигуном.
На наступних сторінках ви знайдете всю інформацію, оприлюднену CNN і опрацьовану на підставі знайдених у Польщі документів 30-40-х років XX століття. Натомість тут я спробую відповісти на два запитання, які відучора ставить собі кожен підключений до глобальної інформаційної мережі громадянин світу.
Запитання перше: чи це взагалі можливо?
Інформація, оприлюднена CNN, настільки ж шокуюча, як і достовірна. Після Першої світової війни Сполучені Штати мали всі підстави остерігатися нових заворушень в Європі. Переможені німці, група нових держав (серед них і Польща), які зухвало борються за своє місце, загроза червоної революції. Для США відслідковування подій у Старому світі було подібне до перегляду трилера — відомо, що за мить щось вибухне, питання тільки, коли й навіщо. І чи знову будемо в це вплутані? А якщо так, то чи вдасться цим скористатися? З цієї перспективи розпочата ще за адміністрації Вільсона акція «Отруйне зерно» була на сто відсотків логічна й обґрунтована. Схоже на те, що це була, напевно, найкраща у світі розвідницька операція, а її масштаб, і, передусім, далекосяжність, мають справляти враження у часи, коли жоден уряд у світі не вживає заходів, ефект від яких не буде помітним у тому самому терміні повноважень. Тим часом акція «Отруйне зерно» від самого початку була запланована на декади.
Хіба це не геніально — завербувати емігрантів або нащадків емігрантів, розмістити кілька десятків молодих агентів — названих у документах Зернами — як політичних активістів у найважливіших державах Європи і допомогти їм робити кар’єру у структурах влади, щоб через певний час мати у своєму розпорядженні досконалі джерела інформації й отримати шанс формувати політику окремих держав Старого світу. Як свідчать оприлюднені документи, Зернам допомагав спеціальний аналітичний відділ, який послуговувався всією розвідницькою інформацією. Це означало, що агенти мали доступ до особливої інформації, завдяки якій вони здавалися своїм європейським начальникам геніями — прозорливі, ефективні, далекоглядні, досконало обізнані у міжнародних відносинах, планах і намірах інших держав.
Документи стосуються тільки Німеччини, але гадаю, що історики решти європейських держав швидко почнуть замислюватися, хто був американським шпигуном у них. Я впевнений, що у Польщі такий був.
Отож те, що американці розпочали таку операцію, видається мені можливим, а з певної точки зору — просто необхідним.
А те, що діялося потім? Чи воно видається мені так само правдоподібним?
На початку 1933 року трапилися дві події. Адольф Гітлер став канцлером, розігнав парламент і позбавив світ ілюзій щодо напряму, в якому рухатиметься Німеччина. Через місяць Франклін Делано Рузвельт прийняв присягу і став тридцять другим президентом Сполучених Штатів. Збіг обставин, але новопризначені голови обох держав зіткнулися з величезною економічною кризою і її наслідками — розчаруванням та злістю громадян. Гітлер мав на це просте і дієве рішення: війну. Не приховував цього, прагнув цього, розвиток військової промисловості та наступні інвестиції ефективно виводили країну з кризи.