— Одне. — Познанський вмостився ще зручніше, склав руки на грудях, на зап’ясті сталево блиснув годинник Audemars Piguet із серії Royal Oak Offshore, який Фрей упізнав; незважаючи на те, що атмосфера псувалася, Кароль побачив схвалення в очах арт-дилера. — Що ваш батько робив під час війни?
— Йому поталанило, його не послали на фронт. Служив у резервній роті Вермахту під Ганновером. На кухні.
— Як усі, — прокоментував Бознанський.
— Це була винятково велика кухня у винятково багаточисельній роті.
— Так, стільки років подорожую Німеччиною, а ніколи не зустрічав близьких родичів есесівців, які служили у Варшаві і спершу замордували за кілька тижнів двісті тисяч осіб, потім пустили з димом ціле місто, і, нарешті, взяли собі на пам’ять Вичулковського, щоб за кілька десятиліть онуки могли замазати підпис і, скориставшись допомогою таких, як ви, фахівців, заробити ще трохи грошей на відпустку в Таїланді.
Віце-голова Маєвський стояв блідий і нерухомий, тепер був впевнений, що єдиним, що він привезе з цієї подорожі, буде звіт делегації.
Професор Даґоберт Фрей підійшов до столу, що стояв біля вікна, і дістав із шухляди стосик паперів.
— Кілька рядків, наприклад, із ціною, я залишив порожніми. Гадав, що будемо домовлятися. Хочу повідомити, що, оскільки ви не захочете піти ні з чим, ціна виросла до сімдесяти п’яти тисяч євро.
Маєвський зітхнув, коли Фрей кинув документи на декоративний столик, що стояв перед канапою.
— Ви помиляєтесь. — Жоден м’яз Бознанського не здригнувся, він виглядав знуджено. — Ціна впала до символічного одного євро. Прошу приготувати картину до перевезення і долучити накладну, віце-голова Маєвський простежить, аби ПКН «Орлен» якнайшвидше сплатив належну суму.
Фрей розреготався.
— Ви збожеволіли.
— Анітрохи. Вислухайте мене уважно. Факт продажу вкраденого німцями польського твору мистецтва плюс копія Бордоне з Бергхофа над каміном, плюс усі ці картини, які виглядають як наживо перенесені з нацистських Grosse Deutsche Kunstausstellung[18], — усього цього вистачить для європейських медій, щоб зробити з вас перекупника краденого СС. Що, очевидно, вам до дупи, адже усі ми в цій галузі більшою чи меншою мірою є перекупниками краденого. Але я не знаю, чи розумієте ви, на що ви щойно кинули угоду.
Збитий з пантелику Фрей придивлявся до декоративного інкрустованого столика.
— Не знаю його походження, купив з оказією кілька років тому в антикварній крамниці, — обережно сказав, не розуміючи, до чого веде поляк.
Кароль, оцінивши драматичне значення паузи, старанно поправив манжети так, щоб вони виглядали з рукавів піджака на ідеально однакову довжину.
— Пушкін написав, що батьківщиною росіян є Царське Село. Чули про це? А втім, навіть якщо ви про це не чули, то точно знаєте, що росіяни схиблені на ґрунті Царського Села. Це їхня національна святиня, святіша від Кремля, святіша навіть за мавзолей Леніна. Відтворили Бурштинову кімнату, постійно відбудовують палаци, зали, експонати. Певна річ, що віднайдення творів мистецтва, викрадених з Царського Села тими вашими предками, які на хвилину вийшли з кухні під Ганновером, — це для їхніх чиновників від мистецтва пріоритет номер один.
Погляд Фрея свідчив, що він одночасно хоче і не хоче продовження цієї історії.
— Цей столик у стилі Людовика XVI — оригінал кінця вісімнадцятого століття, зроблений в Росії за кресленнями самого Чарлза Камерона, придворного архітектора цариці Катерини II і одного з головних проектувальників палаців у Царському Селі. До 1941 року стояв у Єкатерининському палаці в Блакитній кімнаті, якщо пам’ять мені не зраджує.
— Ви так добре знаєте Росію? — вражено запитав Маєвський.
— Ні, я так добре знаю виданий російським Міністерством культури каталог їхніх найважливіших воєнних втрат. А цікавинкою вже з-поза каталогу є факт, що на сьогодні найбільшим шанувальником Камерона та його робіт у Петербурзі є Сергій Лавров, нинішній міністр закордонних справ Російської Федерації.
Маєвський і Фрей мовчки дивилися на Кароля, чекаючи продовження.
— Який якраз післязавтра прибуває до Берліна, щоб іще більше зміцнити стосунки між вашими країнами, тобто впевнено обіцяти найвищим політикам вигідні пенсії у газових компаніях. І тут з’являєтеся ви, професоре. Людина, яка може заробити одне євро на Вичулковському, але водночас забезпечити собі довічну вдячність федеральної влади завдяки тому, що дасте їм можливість обдарувати Лаврова. Або можете заробити на Вичулковському сімдесят п’ять тисяч, для нас це загалом невеликі витрати, але коли сюди прилетить Серьожа, він прочитає в усіх газетах про берлінського перекупника, який за кілька кілометрів від рейхстагу переховує на зло Росії вкрадені нацистами пам’ятки, а на додачу його улюбленого Камерона зі святого Царського Села.
18
Великі німецькі художні виставки, відбувалися з 1937 по 1944 рік у спеціально спорудженому Домі німецького мистецтва у Мюнхені.