— Не можна, тобі зараз не можна води. Потерпи трохи. — Її напевно будуть оперувати.
— Звідки кров? — Сказала вона тоненьким голосом. Голова впала назад. — Яка я нехороша.
— Це оболонка винна, — швидко сказав я. — Пам'ятаєш, раніше у тебе з'явилися складки? Вона похитала головою.
— Костюм?
Вона раптом зблідла, видно, її нудило.
— Води… будь ласка.
— Принесіть рушник або губку, змочену водою. — Впевнений голос позаду мене. Я обернувся і побачив дока Уїльсона і ще двох з носилками.
— Спочатку півлітра в стегнову, — сказав він, ні до кого прямо не звертаючись, після того як обережно підняв пов'язку і подивився на рану. — Відпустіть пару метрів відвідної трубки, потім обріжте. Перевірте, чи немає там крові.
Один із медиків ввів десятисантиметрову голку в стегно Мерігей і почав переливати кров з пластикового мішка.
— Не змогли ми відразу до вас, — втомлено сказав док. — Роботи по горло. Що ти казав про оболонку?
— У неї вже два рази перед цим були синці. Костюм погано прилягав, вийшли складки.
Док розсіяно кивнув, вимірюючи тиск у Мерігей.
— Ви їй вводили… — Хтось тицьнув йому в руки мокрий паперовий рушник. — Ага, добре. Ви їй що-небудь вводили?
— Одну ампулу «антишоку».
Він склав рушник кілька разів і поклав його в розкриту долоню Мерігей.
— Як її звати? — Я сказав йому.
— Мерігей, води ми тобі зараз не можемо дати, але змочи губи рушником. Зараз я посвічу тобі в очі. — Поки він дивився в зіниці Мерігей крізь металеву трубку, один з помічників виміряв температуру за допомогою електронного термометра. — Внутрішня кровотеча?
— Є, але не дуже.
Док злегка притиснув рукою пов'язку на животі Мерігей.
— Ти не могла б трохи повернутися на правий бік?
— Так, — повільно сказала Мерігей, впираючись ліктем для опори. — Ні, — сказала вона через секунду і заплакала.
— Ну, ну, — швидко сказав док і злегка допоміг їй повернутися, тільки щоб можна було бачити спину. — Тільки одна рана, — пробурмотів він. — І до чорта крові.
Він двічі натиснув на кільце зв'язку і потряс ним біля вуха.
— Є хто-небудь вільний?
— Харіссон залишався, можливо і його вже викликали.
У камеру увійшла якась жінка, бліда, з розпатланим волоссям, в забрудненій кров'ю куртці. Це була Естелла Гармонія, але я її відразу не впізнав.
Док Уільсон підняв очі.
— Нові пацієнти, доктор Гармонія?
— Ні, — втомлено відповіла вона. — У аварійника була подвійна ампутація. Прожив всього кілька хвилин. Ми його підключили до машини, на випадок якщо знадобляться трансплантанти.
— А інші?
— Вибухова розгерметизація. — Гармонія шумно зітхнула. — Вам допомогти?
— Так, постривай тільки хвилину. — Док ще раз спробував викликати медвідсік. — Прокляття, ти не знаєш, куди подівся Харрісон?
— Не знаю, може, у другій хірургічній, якщо щось не в порядку з аварійником. Але я ніби все зробила як треба.
— От чорт, ти ж знаєш, як…
— Готово! — Сказав медик, переливши кров.
— Ще півлітра в стегнову, — сказав док Уільсон — Естелла, ти не могла б замінити одного з хлопців, і підготувати дівчину до операції?
— Звичайно, я зараз вільна.
— Добре… Хопкінс, сходіть в медвідсік і привезіть «віз» і літр, ні, два літри ізотонічного флюскарба, основний спектр. Якщо там Мерк, скажеш йому, внутрішньочеревний спектр. — Док відшукав на своєму рукаві не забруднене кров'ю місце і промокнув лоб. — Якщо зловиш Харрісона, нехай біжить у першу хірургічну, налаштовує анестезію на внутрішньочеревну операцію.
— А її відвезти в першу хірургічну?
— Так. Якщо не знайдеш Харрісона, візьми тоді когось… — Він тицьнув пальцем у мій бік. — Ось цього хлопця, нехай допоможе відвезти її в операційну, а ти побіжиш вперед і підготуєш анестезатор. Можна було б почати прямо зараз, — він порився в сумці з медикаментами, — але у мене тільки параметадол. Мерігей! Як ти себе почуваєш?
Сльози все ще котилися у неї по щоках.
— Мені… боляче.
— Потерпи трохи, — лагідно сказав док. На секунду він задумався, потім повернувся до Естелли. — Невідомо в точності, скільки вона втратила крові, Крім того, є невелика внутрішня кровотеча. Але не думаю, що це сталося дуже давно — вона б не вижила під прискоренням. Сподіваюся, що мозок не постраждав.
Він торкнув вимірювач, прикріплений до руки Мерігей.
— Стеж за кров'яним тиском, як тільки прийде в норму, введеш п'ять кубиків вазоконстріктора. Я побіжу. — Він закрив сумку. — У тебе є який-небудь вазоконстріктор, крім пневматичної ампули?