– Ласкаво просимо. Ми не маємо поганих намірів щодо тебе, тож не май поганих намірів щодо нас.
Селкірк збентежився і пробурмотів:
– Ні, поганих намірів в мене немає. Мене звуть Селкірк…
– А ми - "Когути"...
– Я думав, що ви козли, — сказав шотландець дурницю.
– Ми — козли, які належать до бійцівської організації "Когути", — пояснив ватажок. — Дозволь нам поселитися на своїй частині острова.
Селкірк погодився, бо вони здивували його і своєю назвою, і своєю поведінкою, і він жадав компанії, тому будь-який спосіб зняти тягар нудьги здавався йому добрим. Він повів їх на свою територію.
Когутам дуже сподобалися печера та шалаші Селкірка. Вони жили поруч. Протягом дня Селкірк робив свою справу, а Когути йшли в ліс, щоб обговорювати власні справи. Селкіркові це було зручно, бо йому було соромно різати козлятину, щоб їсти у них на очах. Вечорами вони сиділи разом біля вогню й розмовляли, і Селкірк усе більше й більше дивувався, дізнавшись про їхні проблеми. Вони були біженцями з важкодоступної східної частини острова, де з вершини гори Мон-Сентінела правив козиний тиран, якого підтримувала еліта сильних цапів, які гнобили слабку козину громаду. Шотландець знав, що навіть серед домашньої птиці існує сувора ієрархія з розподілом привілеїв, прав і обов'язків, він досвідчив це в молоді роки на подвір'ї родинної ферми, але подробиці, розказані "Когутами", його обурили настільки, що він крикнув:
– Це справжня держава!
– Ні, - заперечив Когут 1, - це просто стадо, хоча по-людськи його можна порівняти з державою. Є багато аналогій, наприклад, платіжні засоби…
Селкірк аж підскочив.
– Що? Платіжні засоби?… Це ти про гроші, чи не так?
– Я говорив лише про аналогію, - пояснив Когут 1. - Висушена трава грає роль ваших грошей, і'язанки якої застосовують до сплати, купівлю і підкупу.
– Але ж це система, як у людей! Яка різниця?
– Ти маєш рацію, — погодився Когут 1, — справді немає різниці. Але не варто цьому дивуватися.
– Чи не варто мені дивуватися? Будь-яка інша людина збожеволіла б від здивування, почувши це, але я божеволію не лише тому, що мені вдалося вивчити вашу мову, яка допомагає мені повірити у схожість життя тварин із життям людини...
– Але ти повинен був знати це раніше, з книги, яку ти тримаєш у своїй хижці, яка є першою книгою у твоєму світі.
– Про яку книгу ти говориш?
– Про Святе Письмо. Там докладно пояснюється відсутність різниці між людьми і тваринами. Дивно, що ти цього не пам’ятаєш, – усміхнувся Когут 1. – Ти не дуже уважно читав Старий Завіт.
– Ти знаєш Біблію?! — переляканим шепотом спитав Селкірк.
– Я повинен знати всі священні писання, інакше я не зможу бути Когутом номер один, це очевидно.
– Так… але… — затинаючись, промовив Селкірк, —… але це… це… зачекайте, я принесу!
Він побіг до хатини і повернувся з Біблією. Когут 1 показав йому відповідний абзац Екклезіаста, і Селкірку зробилося соромно. Він прочитав книгу занадто швидко, це була правда. Там чорним по білому було зазначено, що "люди — лише тварини", і що обидва види нічим не відрізняються.
– Тут є багато інших вірних спостережень, - сказав Когут 1, - це наймудріша з книг Старого Завіту. Ми без застережень погоджуємося з багатьма твердженнями Екклезіаста. Наприклад, з ось цим, прочитай.
Селькірк глянув на фрагмент, на який йому вказав ватажок:
"У той час, коли людина панує над людиною, я бачив, як з пошаною ховали злочинців, а тих, хто чинив добро, мусили покинути святиню, і про них забули. Ось марнота землі: праведні отримують те, що заслуговують грішники, а грішники отримують те, що належить праведним".
– Так воно і є у нас в стаді, яке ми наразі залишили», — сказав Когут 1, коли шотландець закінчив читати. — І так, як тут, дивись.
Селкірк подивився на іншу сторінку:
"Помилкою з боку влади є те, коли вона дурість виносить на високі посади, а здібні залишаються внизу".
– Ось що там відбувається, але ми хочемо це змінити, про що, хоч і натяками, йдеться в цій книжці.
Когут 1 показав Селкіркові інший абзац, у якому було написано:
"Коли ти бачиш гноблення бідних і насильство проти закону та справедливості, що чиниться в країні, не дивуйся, бо над високим сидить ще вищий, а ще більш вищий над ними обома. Зважаючи на все це, найбільшу користь для країни мав би цар, який дбав би про обробку землі".
Когут 1 прокоментував останнє речення:
– Обробка землі тут означає плекання стада, дбання про його добробут і взагалі чесне господарювання.