Водночас його смерть могла бути й квазі-вбивством. У мене поки що немає доказів того, що я почув – нібито нью-йоркські прихильники Пілсудського влаштували над Вєнявою "суд серед своїх" і засудили його до вибору: смерть або розрив із Сікорським. Але якщо це було так, я знайду ці докази. Поки я визначив наступне. За два дні до смерті генерала з ним розмовляв майор Добровольський, і хоча Вєнява відмовив випити "на коня" (він пив лише чай), але не виглядав розбитим, як дехто намагається говорити про його останні дні, він говорив про виїзд до Куби, "був у гарному настрої та сповнений оптимізму". У свою чергу я дізнався від Лукасевича[14], що в день смерті Вєняви (після півночі 1 липня 1942 року) його викликали на розмову Матушевський, Райхман і Єнджеєвіч. Головував на засіданні Матушевський, колишній голова "двійки"[15], масон найвищого рангу серед присутніх (усі вони, включно з Вєнявою, належали до масонів), а також член елітного таємного військового товариства пілсудчиків, побудованого за зразком масонської ліги, "Національної Ліги" (до неї належав також самовбивця Славек). Вони закидали Вєняву недостойними епітетами і вимагали від нього вибору. Дослівно: "між вірністю до пам’яті Юзефові Пілсудському та службою у Сікорського"..
Врятуй, Боже, Польщу!".
АРХІВ ФБР ЦІЛКОМ ТАЄМНО
POL-B-1943 (СІКОРСЬКИЙ).
РОЗСЛІДУВАННЯ "POLISH HORSE".
ДОКУМЕНТ 00013.
Звіт 21503/43/м/21
Ми розшифрували зміст записки загиблого лейтенанта Л. Це вдалося зробити лише завдяки консультації міністра національної оборони Польщі, видатного військового історика д-ра. Мар'яна Кукеля. Припущення Томпсона виявилося такими ж хибними, як і у випадку з біографічним нарисом, який не є криптограмою. Записи: "Org." і "Sikorski" позначають дві польські енциклопедії ХІХ-го століття, "Універсальну енциклопедію Самуеля Оргельбранда" та "Велику універсальну ілюстровану енциклопедію (...) Сатурніна Сікорського"; поляки зазвичай називають "Оргельбранд" і "Сікорський". Цифри 2-356 означають: том 2, сторінка 356; цифри 1-8-560 відповідно означають: серія І, том 8, сторінка 560. Ми встановили, що лейтенант Л. користувався обома енциклопедіями в польській приватній бібліотеці в Нью-Йорку. На згаданих вище сторінках обох енциклопедій ми знайшли фрагменти статті БЕРТЬЄ, закреслені олівцем лейтенанта Л. Йдеться про французького маршала, який у 1814 році, коли наполеонівська імперія розпадалася, зв'язався з режимом Бурбонів, але через рік, не прийнятий жодною зі сторін боротьби за владу над Францією, покінчив життя самогубством, стрибнувши з балкона. У томі 8 на сторінці 560 енциклопедії Сікорського (Варшава 1892) підпоручик Л. підкреслив речення та фрагменти речень: "Остаточно зробившись підозрюваним як для короля, так і імператора (...) він опинився в скрутному становищі", "шість люди в масках вбили його на знак помсти", "деякий час говорили, що він убив себе сам". У томі 2, сторінка 356, енциклопедії Оргельбранда (Варшава, 1898) лейтенант Л. помістив два речення: "Він кинувся з балкону замку на бруківку і вбив себе. За іншими твердженнями, він став жертвою вбивства з побудок помсти", і він підкреслив два слова: "таємних товариств". Власник бібліотеки зазначив, що обидві енциклопедії були художньо переплетені навесні 1942 року генералом Вєнявою-Длугошовським, який утримував свою сім’ю палітурництвом в останні місяці свого життя. Я додаю фотокопії обох згаданих вище сторінок.
Дж. Крейг, керівник секції дешифрування".
ОСТРІВ 11
ЗИМОВИЙ ПАЛАЦ В ПЕТЕРБУРЗІ (РОСІЯ)
КАТЕРИНА ІІ ВЕЛИКА
NOTRE DAME DE PETERSBURG
"Російський царизм за часів Катерини ІІ почав грати роль
"міжнародного жандарма" (...) І взагалі її політика була – як
показав В.І. Ленін ("Твори", том 5) - характерною для
російських монархів, які фліртували з лібералізмом, але
виявлялися катами".
("Велика Радянська Енциклопедія", том XV)
Важко уявити, яка насправді висота Зимового Палацу. Він величезний, як айсберг, з вершини якого з-під самих хмар видно все до найдальших кінців. Біля підніжжя — дрібні бур’яни людських пристрастей, але вона, що сидить на вершині, не дивиться вниз — вона дивиться понад головами.
Зимовий Палац. Фрагмент фасаду.
Вона пишається собою і має на це право. Змогла підняти котурн своєї імператорської влади у форму монументальної скульптури, монструальної ікони, залитої візантійським світлом, і, за прикладом найбільших правителів Візантії, стала ніби "мега-скульптурою людини" – "tamquam figurrentum hominis".