Бешкетників у Польщі тоді не бракувало, але посол князь Рєпнін, одружений на племінниці Паніна, справлявся і з ними, і з "восковою лялькою", як вона називала свого коханця, якого зробила королем Польщі. Рєпнін здавався їй і Паніну відмінним інструментом, у нього була хороша голова на плечах. Свій політичний іспит він витримав у віці 28 років, в останній рік правління Єлизавети Петрівни, коли якогось лікаря, якого Панін не любив, але що був у прихильності впливових придворних кіл, засудили за підготовку замаху на царицю. Рєпнін довів, що цей лікар сконструював "пекельну машину" для підриву Михайлівського палацу. Насправді ж виявилося, що обвинувачений "пекельну машину" не будував пекельну машину, але побудувати її міг, оскільки мав усі необхідні матеріали. Хоча таких матеріалів у нього не було знайдено, він міг отримати їх, оскільки мав зятя, який був зброярем. Правда, зятя в нього теж не було, бо сестра його була старою дівою, але він міг видати її заміж коли завгодно. Так що лікаря справедливо відправили до Сибіру.
Вона мала повне право вважати, що така мудра людина, як Рєпнін, не підведе. А через кілька років у Варшаві він закохався в польку, княжну Ізабелу Чарторийську, і з головою у нього зробилося зовсім погано! Відтоді польські справи почали ускладнюватися, вся Польща і Литва стали у вогні, а тепер треба було ділити пиріг із Пруссією та Австрією... Але нічого страшного, у майбутньому ситуацію можна було б виправити, викинувши Берлін. і Відень від спільного столу...
З крижаної гори видно весь світ. Гора велика і світ великий. Для мандрівника в ньому мало місця, світ ставить перед ним занадто багато перешкод, ігнорує його та відкидає. Нерівні дороги ускладнюють ходьбу. Закинуті стежки заростають. Губляться в тумані дзвіниці містечок. Треба мати крила влади, величезні, на міру крайобразу, і почати з вершини бурульки, яка досягає до неба. Так розкривається велич людини – коли вона поставлена наодинці з часом і світом, перед Історією (бо що таке політика, як не свідоме формування історії?), для якої єдиною легітимністю є сила. Можна мати розум Леонардо, святість Христа і спокій Будди, але єдине важливе питання – це те, яке поставив Іван Грозний: "Скільки полків є у Папи?"[16]. Немає нічого іншого від забутих підніжжів цивілізації, коли складалися перші уявлення про Бога, ієрархію та владу, про підпорядкування слабкого сильному, млявого спритному, дурного мудрому, простодушного хитрому - від першої сутички двох людей за їжу, самку і лігво. Лише слідом брехні та крові можна простежити історію від особи через клани, племена, нації та держави до імперії та всіх її ідей. З двох аспектів можливості в Аристотеля, який розрізняє "можливість відповідно до міри" та "повноту можливості", перша є приналежною зменшеним до карликів пішоходам, тоді як друга означає діяння з буттям, як з глиною в руці, і належить напівбогам. Старий наставник Краус, який впоював їй мудрість старожитніх, був завжди п’яним і тремтів від страху, що принц Крістіан вижене його геть, добре заслужив на її мовчання. Килим з двохсот тисяч людей!…
З вершини найбільшої гори в світі можна бачити весь театр світу. Широкі рівні поля по обох боках тисяч річок, сотні гірських хребтів, океани і архіпелаги. Далеко на заході — силуети гордих міст, корабельних щогл і полум'я пожеж. Видіння спалахують. Мільйони і мільйони шинелей на рівнинах, обличчями всіх кольорів в снігу. І тиша.
Портрет Катерини Другої в російському костюмі з маскою в руці. Копія невідомого художника з картини Стефано Тореллі. Остання третина XVIII сторіччя. Державний історичний музей
Не видно лише маленької вбиральні в царськосельській резиденції, куди через кілька років зайде справити нужду шістдесятисемирічна жінка. Вона оголиться і сяде на дошку, вкриту подушками, а потім багнет, спритно прикріплений до дна, проникне в її тіло з силою, рівною вазі її тіла[17].
Це сталося в 1796 році, відразу після того, як Австрія, Пруссія і Росія повністю поділили Польщу. Віддавати сусідам дві третини польського пирога, який був головним предметом інтересів царського імперіалізму і мав цілковито належати Росії-матінці, було поразкою доктрини Великої Цариці і не мало залишитися безкарним...
16
Можливо, тут авторська іронія, але це питання задав не Грозний, а Сталін, не Іван, а Йосип – Прим.перекл.
17
От чудовий письменник Вальдемар Лисяк, але любить користуватися всілякими плітками для персонажів, яких сам не любить (наприклад, про "потьомкінські села" писав лише пару десятиріч по тому шведський авантюрист Еренстрем, звідтіля, мабуть, і дуже сучасна ідея про малювання трави зеленою фарбою). Опис смерті Катерини в цьому "острові" теж є плутаниною пліток і обмов: у імператриці стався, як тоді говорили,