Голова лицаря тремтіла в руках старого, голос якого раптом став ніжним і м'яким, як тіло змії:
- Ти зробиш це, брате, для нас двох, для Ордену і для Христа, так?..
- Я… — прошепотів лицар.
- Нехай Святий Дух підтримує твій розум і твою руку. Поспішай, Ягайло може передумати, або ж сам дізнається про пурпурове срібло і пограбує нас... Я боюся цього язичницького пса...
- Я боюся Бога...
Пролунав голос великого магістра:
- Я ж маю право звільнити від гріхів будь-кого, хто працює на славу Ордену! Ego te absolvo in nomine…
- Брате, - перебив його лицар, дивлячись братові в очі, - ти віриш у спасіння?.. Христа ради, скажи мені правду!
Старий ніжно поцілував його і сказав:
- Una salus servire Deo, caetera fraudes… Intelligis?… Prudenter adze et fiat voluntas Dei… Sine mora![6]
У цей момент Келлі голосно розсміявся на весь голос, ревучи: "Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!" І прийшов до себе. Згідно з записом доктора Ді: це Сатана засміявся над останніми словами, і медіум несвідомо передав цю реакцію, як і перед діалогом великого магістра Вінріха фон Кніпроде з його молодшим братом Ульріхом.
Друге сеанс відбувся ввечері того ж дня. На цей раз Келлі побачив темний коридор замку в Крево. У ніші, освітленому смолоскипами, стояло четверо: комендант замку Прора, його брат, мовчазний пес Тевтонського ордену, Більген[7], прибулий з Більгеном посланець Ягайла Зибентей, і безіменний кат з Крево, людина Прори[8]. Далеко, в іншому кінці коридору, почулися сильні удари по підлозі, які відлунювали по стінах так, що здавалося, ніби замок здригається дощенту. Четверо чекаючих побачили в глибині сутінків маленькі, зростаючі постаті — це був Кніпроде зі своїми прибочними кнехтами та заступник Прори, який вів їх. Більген нахилився до братового вуха:
- Вони йдуть.
- Чую!.. Тільки...
- Але що?
- Мені досі важко зрозуміти, чому Ягайло хоче, щоб це кшижацький вовк зробив?
Більген скривив обличчя в усмішці.
- Князь мудрий, він хоче зберегти руки чистими, щоб потім, якщо справа розкриється, ніхто не гавкав, що він убив свого дядька.
- Кажеш — мудрий? І я думаю...
Більген закрив рота рукою, вказуючи на Зибентея значущим поглядом, а потім запитав:
- Ти будеш говорити з кшижаком, чи я?
- Мені байдуже. хто це?
- Кніпроде, брат великого магістра... Добре вибрали, він найсміливіший з ордену. Кажуть, його серце міцніше його панцира.
- Побачимо... У найсильніших лапи мліли, коли ставали перед Кейстутом. Жемайти твердять, нібито він може кшижаків очима вбивати.
Більген весело засміявся:
- Може, князь хотів перевірити, чи це правда, ха-ха-ха-ха!... Не балакай, цей чоловік в сотні битв бився, і хотів би я мати стільки грошенят, скільки він убив людей.
- Тьфу! – сплюнув Прора.
Вони замовкли. Через деякий час кшижак, тримаючи шолом у лівій руці, а правою рукою тримаючись за руків’я короткого кинджала, заправленого за пояс там, де звисали ланцюжки, що тримали піхви меча, став перед ними.
- Хто з вас є начальником замку? - спитав він.
- Я, — відповів Прора, виходячи з тіні.
Комтур повернувся до нього і сердито процідив:
- То чому ж брата Великого Магістра Ордену в брамі зустрічає пахолок?!
Прора затрясся. Він оскалив зуби і хотів був огризнутися, але знову відчув руку брата на своєму плечі. Більген ступив перед ним і сказав солодким голосом:
- Вибачте, благородний комтуре, але ми сподівалися вас трохи пізніше. Мій брат так само поважає Орден, як і всі ми, про що свідчить вечеря, яку він приготував для вас...
- Я не буду їсти!.. — перебив його Кніпроде, ледве втримавшись, щоб не додати: з тобою! - приступимо до справи. Де в'язень?
Більген взяв із рук свого брата важкий ключ і показав його кшижакові, кажучи:
- У підземеллі.
Кніпроде віддав свій шолом одному з кнехтів, подивився на ключ, ніби побачив якесь чудисько, і запитав:
- Куди йти?
Вони спустилися сходами до підвалу, не кажучи жодного слова. Унизу лицар звернувся до Прори:
- Він один?
- Ні, з ним є слуга Остафій Омуліч.
- Він буде мені перешкоджати.
- Не буде, — глухо відповів Прора.
Зупинилися перед дубовими дверима. Більген вставив ключ у замок, двічі повернув його й потягнув за клямку обома руками. Двері зловісно скрипнули й відчинилися. У їхньому світлі вимальовувався згорблений силует напруженого до боротьби чоловіка.
6
(лат.) Єдиний шлях спасіння — у служінні Богові, решта — марнота... Розумієш?... Чини мудро, і нехай буде воля Божа... Не зволікаючи!
7
Ігнацій Хлджко написав про нього в своїх "
8
За словами Ходжко, цього чоловіка звали Кучук; за іншими джерелами – Кучік або Кучик. Різні джерела подають інше написання імен: Прора (Прокша, Прокса) і Зибентей (Зибентій, Лисиця Зібентей). Їм повинні були допомагати два міщанина з Крево: Гедко (Галко) и Мослев (Мостев). За деякими переказами, Мостев (Мостув) був братом Більгена, і тоді, або Ходжко помиляється, роблячи Прору братом Більгена, або ж у Більгена було двоє братів, або ж, врешті, Мостев і Прора – це одна і теж особа – В.Л.