Через місяць після прибуття на Піткерн жінка Вільямса, ризикуючи дістати яйця з кам'яних гнізд, впала зі скелі. Вільямс став вимагати іншу жінку. Хтось мусив віддати йому власну "вахіне".
Мартін, почувши звук пострілу, пробурмотів:
- Прекрасно, на обід буде дика свиня!
Міллс і МакКой також почули постріл. Через деякий час МакКой сказав:
- Чуєш ці стогони? Хтось там помирає!
- Це просто Мейнмаст (Грот-мачта) кличе дітей на обід, — відповів Міллс.
Адамс побачив дружину Квінтала, що бігла з криками:
- Втікай, втікай!
Та чи можливо втекти від тягарів, які були закодовані в молекулах дезоксирибонуклеїнової кислоти еволюціонуючої мавпи протягом тисяч років лиходійства виду, створюючи атавізми всіх слабостей і злочинів homo sapiens? Що ви можете зробити, коли у ваших генів гикавка?
Вони вбивали один одного підступно і безпосередньо, влаштовуючи полювання і засідки на сусідів, об'єднуючись у ворожі табори і зраджуючи один одного - копіюючи історію людства з часів Буття. Через кілька років після того, як нерозумна поведінка однієї жінки привела до виверження вулкану, результати цього повторення історії були такими: з п’ятнадцяти чоловіків, які знайшли на Піткерні всі умови для побудови ідеального суспільства, дванадцятьох було вбито, тринадцятий впився до смерті горілкою, яку йому вдалося виготовити, а чотирнадцятий, змучений боями, помер від хвороби. П'ятнадцятий одужав від важких вогнепальних поранень і вижив разом із дев'ятьма жінками та дев'ятнадцятьма дітьми (виключно потомство білошкірих). Це був Джон Адамс.
Обірвався четвертий трос якоря, що зачепився до дна Європи. Щоранку, з першим промінням сонця, життя входило крізь щілину в заростях листя, що вкривало хатину, і блукало по оголеній, пропахлій кокосом шкірі однієї з "вахіне", розчісувала розсипане на його грудях волосся і закривало його пробуджені повіки. Коли він обережно забирав свою руку й виходив, сонце сміялося над смарагдовою гладдю лагуни, яка здалеку переходила в блакить хвиль, що пінилися на кораловому бар’єрі рифу, а ще далі, на горизонті , в блакитне небо. Під ногами сяяв білий пісок пляжу, ніжно та довірливо вкривав ноги, а пальми, що схилилися на березі, ніби шепотіли: бачиш, як добре? Більше тобі вже нічого не загрожує, про тебе дбатимуть більше, ніж про власні зіниці, бо якби тебе не було, вони б збожеволіли від невдоволеної похоті. Ти маєш притулок у середовищі, яке є більш сприятливим для людей, ніж будь-яке інше. У тебе є гарем найкрасивіших жінок світу. Для тебе збулися найпотаємніші мрії чоловіків вашої раси. Ти маєш рай у раю…
Дочки від білого чоловіка та таїтянки (фото Томаса Неббіа)
Минали дні, і чоловік все більше замикався в Біблії, взятій з "Баунті" (Янг перед власною чмертю навчив його читати) і впав у релігійність. Власне це я називаю ПАРАДОКСОМ АДАМСА.
Його рай був відкритий через вісімнадцять років після спалення "Баунті", у 1808 році (американський корабель капітана Фолджера) і знову в 1814 році (англійці). Потім кожні кілька років на Піткерн приходило якесь корито. Тут багато чого змінилося після того, як смерть чотирнадцяти чоловіків перетворила острів на супер-Ноїв ковчег. Розлючені сексуальним голодом "вахіне" з Таїті постаріли; Адамс втратив свої релігійні видіння та сни, під час яких він бачив архангела Гавриїла та сатану, який мучив людей у своєму царстві; діти виросли і одружилися; життя охололо від пристрастей, стало лінивим і спокійним, як лагуна після бурі. Тільки краса дівчат запалювала кров моряків; суміш білої та полінезійської рас дала результати, які перевершили чарівність таїтянок, слова "чудесна", "втілена краса" повторюються в кожному описі, просто подивіться на фотографію Томаса Неббіа.