З вухами робили вже майже все. Це було все погане, за винятком, імператора Наполеона, який ніжно тягнув за вуха тих, кого любив або цінував, жест, який вважався нагородою, рівною Ордену Почесного Легіону. Крім цього винятку і золотих сережок й пестощів закоханих, що кусають один одного за мочки вух - важко знайти щось приємне в історії вушної цивілізації. В них всипали отруту для тих, хто спав - дивіться "Гамлет". Вони були проколоті - лежачи на полі бою біля Літтл-Біг-Хорна, генералу Кастеру, який присягнувся шайєнам, що ніколи більше їх не гнобити, а потім порушив цю обіцянку, жінки шайєнів прокололи гачками аж до середини його голови, "щоб покращити йому слух, тому що раніше невірно чув те, що казали йому наші вожді, коли він курив з ними люльку миру"; це, безсумнівно, найкращий спосіб покращити слух тих, з ким палили "nolens volens" люльку миру. Тисячоліттями вуха припалювали, витягували спеціальними плоскогубцями, чіпляли до них електроди – ось у двох словах еволюція вимушування зізнань, побачена крізь призму вух. Але найчастіше їх обрізали, що нібито свідчить про те, що вухо вважалося серцевиною зла. Відомий математик, лікар і філософ XVI століття, який займався магією і каббалою, Ієронім Карданус (Кардано) відрізав вухо своєму молодшому синові, щоб утримати того від поганих вчинків!
У багатьох країнах злочинців таврували відрізанням одного або обох вух. В Америці білі в Монтані консервували вуха вбитих індіанців замість скальпів. В Африці, на Березі Слонової Кості, деякі негритянські племена відрізали вуха своїм ворогам і відпускали їх на волю, щоб вони, коли вони повернуться до своїх, були живою пересторогою - з цих вух робили цілі ланцюги, висушені, як сушені гриби (згідно з однією відомою версією, ця традиція існує й сьогодні!). Порівняння з грибами придумав не я (може, надто сміливо), а Словацький, коли в римах описав звичаї татар. Коли його Беньовський[1], розлютившись при дворі кримського Ґірай-хана, почав рубати шаблею татар, дісталося по голові і конюшому...
"Який перераховував вуха, відрізані у гяурів,
Потім нанизував їх на вервечки - для султана,
Який їх маринував чи сушив,
Саме так, як на Литві грибочки білі -
А часом віддає дружинам як серіжки".
Після того татарський володар надав Беньовському загін татарів до виключного розпорядження, говорячи при тому:
"....Залиш ім знамена з кінських хвостів,
Дозволь відрізати трупам вуха,
І стануть вони служити тобі, краще за гусарів...".
(Пісня Х)
У диких племен Гани, де ритуальні барабани мають серце і окроплені людською кров’ю, тому що там-там не буде говорити належним чином, якщо не почує передсмертного крику людини, недбалих барабанщиків карають відрізанням вух. У цивілізованому світі сім'ям жертв викрадення надсилають вуха, щоб вимагати викуп - найгучнішим був вух онук-мультимільйонера Гетті.
Століттями вимучене вухо мстить людському роду, знищуючи його щодня з мовчазною жорстокістю. Власний - вводить розбещені обіцянки, небезпечні переконання, одурманливі похвали, отруйну брехню, страхітливий шантаж і нищівні погрози. Чужий – він підслуховує. Світ — це велике ВУХО, намальоване в 1979 році на стіні багатоповерхового будинку в Дюссельдорфі («У стін є вуха», — співав Елвіс Преслі) студенти місцевої академії образотворчих мистецтв; як повідомляла західнонімецька преса: протестувати проти прослуховування телефонів.
Вінсент Ван Гог не міг знати дюссельдорфської картини. Але він, безсумнівно, пам’ятав шедевр свого блискучого брата 15-16 століття, Ієроніма Босха (обидва були голландцями). У флігелі триптиха "Сад земних насолод" (музей Прадо в Мадриді), що зображує пекло, Босх показав пару жахливих вух, які є колесами для "гармати", ствол якої є лезом гігантського ножа. Апокаліптична гармата, керована п'яними від тріумфу дияволами, розчавлює проклятих. Знавці темної символіки Босха стверджують, що ці вуха з ножем є "символом тортур, які завдає орган слуху, сприймаючи слова, що калічать душу".
1
Мається на увазі герой поеми "Беньовський" Юліуша Словацького, а не реальний Моріц Беньовський, який на кримському дворі ніколи і не був.