Коли урочиста частина закінчилася, я зробила селфі з відзнакою, надіслала Іллі і написала:
«Твій найкращий спеціаліст».
Але Ілля цього дня так і не з'явився в мережі, що мене трохи засмутило. Я гадала, що він буде хвилюватися за мене й обов'язково намагатиметься вийти на зв'язок, щоб дізнатися, як все минуло, але він цього не зробив. Можливо, просто не зміг.
Проте він все виправив наступного дня, коли написав мені о п'ятій ранку. Я просто здійнялася на крилах любові одразу ж, як тільки відкрила очі й отримала його повідомлення:
«Ти просто прекрасна. Я дуже тобою пишаюся. Ти у мене найкрасивіша і найрозумніша».
Я хотіла відповісти йому як тільки приїхала на роботу, але мене весь час щось відволікало, а коли я взяла до рук телефон, то побачила, що Ілля вже заходив у месенджер. Виходить, він побачив, що я прочитала його повідомлення, але не відповіла. Я дуже розхвилювалася й одразу ж почала писати йому відповідь:
«Спасибі тобі, коханий, за підтримку. Тільки ти вмієш мене заспокоїти. Сумую за тобою, твоїми голосом, посмішкою, руками, губами, твоїм коханням».
І знову хвилювання в очікуванні відповіді, боялася, що Ілля зникне, буде мовчати. але ні. Мій Ілля кохав мене, а я була божевільною, тому що до сих пір не довіряла.
Після полудня він відповів:
«Малятко, я обіймаю тебе так міцно, що міцніше вже нікуди. Ти моя радість і моє щастя. Дівчинка на мільйон!»
Це були прекрасні слова, і я зрозуміла, що нам з Іллею час зупинитися. Зрозуміло, чому він рідко заходив у месенджер: адже ми не могли спілкуватися в такому темпі двадцять чотири години на добу. Не можна постійно писати про кохання, нам обом потрібно відпочити. Тому я вирішила відповісти йому ввечері, перед сном. На душі було добре: я знала тепер точно, що Ілля нікуди не зникне, все у нас чудово. Принаймні зараз. Звичайно, скоро я почну хвилюватися через майбутню зустріч, чи відбудеться вона, але зараз все було прекрасно, і я повинна була цим насолоджуватися.
Протягом дня Ілля декілька разів був онлайн, але ми не листувалися, а перед сном я надіслала йому своє фото з наради: мої ніжки в тілесних колготках, а на них мої руки з новим манікюром. Ілля любив мої пальчики, йому, безперечно, сподобається.
«Як можна не надіслати справжньому чоловікові фото своїх ніжок на доказ свого кохання до нього? А як доведеш своє кохання ти?»
Написавши це, я зі спокійною душею лягла спати. Рано чи пізно Ілля відповість, а що мені ще потрібно?
Весь день мені було спокійно на душі. Іллі в мережі не було, але я знала, що він нікуди від мене не дінеться. Тому я не переживала. Близько восьмої години вечора я побачила його онлайн. Він прочитав моє повідомлення і вийшов з мережі. Ось тепер я затамувала подих в очікуванні. Протягом півгодини він заходив і виходив з месенджера, немов листувався з кимось іншим, а потім, нарешті, мій телефон завібрував. У спливаючих вікнах я побачила, що Ілля надіслав мені фото, але його вміст не відображався без запуску месенджера. А ще Ілля написав: «Ой, не туди відправив».
І вмів же він створити інтригу! Як після такого повідомлення можна було витримувати паузу? Звичайно, я одразу ж відкрила наше листування.
І завмерла: на фото Ілля сидів на лавочці, судячи з усього, в Мюнхені, і посміхався в камеру. А поруч, тримаючи селфі-палицю, сиділа Олена.
У цей момент зруйнувалося все. Ілля не кохав мене. Від цієї думки голова пішла обертом. Здавалося, що ще трохи, і я втрачу свідомість. Судячи з їх одягу і погоди, фото було новим, можливо, навіть сьогоднішнім. Виходить, він повернувся до Мюнхена і одразу зустрівся з нею. Не в змозі дивитися на цю парочку, я видалила фото. До речі, фото безслідно міг видалити і сам Ілля, якби він дійсно помилково його надіслав.
«Будьте щасливі», — відповіла я Іллі, а сама думала тільки про те, як не впасти в істерику. На кухні мене чекала вечеря, яку я тепер не могла їсти, а всередині мене руйнувалися всі надії і мрії.
Як же так? Навіщо він це зробив? Чому заподіяв біль? За що? Адже я казала йому, що він може бути з ким завгодно, але нехай не каже мені про це. А якщо він хотів розірвати зі мною стосунки, то навіщо обирати такий жорстокий спосіб? І навіщо писати, що не туди надіслав фото? Туди, звичайно, туди. Ілля ніколи нічого не робив випадково. Ось тільки якщо раніше біль мені завдавала Олена, а Ілля в цей час самоусувався, то тепер він зробив все власними руками.
Через півгодини він відповів:
«Що ти таке кажеш! Яке щастя! Ти чого? Реально не туди відправив. З ким не буває!»