— Може, я гаркавлю? Може, в мене якісь дефекти мови? Га?! — заволав Фотограф, тягнучи Лію за волосся до кімнати.
— Ні, ні, не гаркавиш! — кричала мала, тримаючись за волосся.
— Ну то чому ж із першого разу мене ніхто не слухає?
Фотограф дістав із комода мотузку і зв’язав Лії руки та ноги. Дівчинка пручалась, аж поки не отримала удар в обличчя та знепритомніла.
Марта сиділа в себе на ліжку й пила чай. По кімнаті взад-вперед ходив Віктор.
— Якщо буде дівчинка, назвімо її Лія. А якщо хлопчик, то я не знаю...
Марта куталась у светр, втискалася в нього, наче можна було в нього врости, зменшитись, вгрузнути в теплу вовну і ніколи більше не покидати теплої білої вовни.
— Я не думаю, що зможу. Не розумію, як ти таке кажеш? — Віктор продовжував ходити взад-вперед і все хотів вмазати то стіні, то столу, а то й Марті.
— Я хочу це забути. Та навряд чи вийде. Я можу якось це відпустити, не знаю як, але далі так жити не можна, — Марта дивилась на Віктора й чекала на якийсь жест, на якийсь погляд, що-небудь тепле, що підкаже їй, що Віктор тут, із нею, що коли не назавжди, то, принаймні, зараз він побуде з нею ще трохи.
Але Віктор зупинився посеред кімнати, подивився у вікно, а потім вийшов. Марта лягла, притисла до себе подушку, накрилася іншою і вгрузла в ковдри, скручуючись в ембріона. І стало її майже не видно й не чутно, стало її мало-мало.
Лія прийшла до тями. Вона була зв’язана. Поряд сидів, притискаючи до себе коліна, Йоган, наляканий і тихий. По кімнаті сновигав взад-вперед Фотограф.
— Ми тут із малим сходили до лісу. І вгадай, що? — Фотограф нервував, напруження в ньому наростало.
— Ви повернулися сюди, — Лія спокійно собі відповідала. Вона, як ніхто інший, знала, що звідси піти можна лише одним шляхом.
— Ну і що мені тут із вами робити, га? — Фотограф не питав ні в кого конкретно, просто розмірковував уголос. Він зупинився, склав руки так, що великі та вказівні пальці зімітували кадр, навів на Йогана й на зв’язану Лію і посміхнувся. Потім пішов на кухню й приніс звідтіля ніж.
— На! — він простягнув ножа Йоганові. Хлопець не підняв голови й міцно зчепив руки навколо колін.
— Бери! — закричав Фотограф, розриваючи замок хлопчикових рук. Йоган тихо заплакав.
Чоловік узяв до своїх рук хлопчикову руку й затис у ній ножа та потягнув Йогана силою до Лії.
— Ні, ні, не треба! — закричала Лія. Йоган кволо пручався.
— Давай, хлопчику, це буде весело, давай, — вкрадливо промовив Фотограф, врізаючи ножем шкіру на Ліїній нозі. Мала затряслась і закричала.
— Ось та-а-а-к, бачиш, це зовсім не складно, — мугикав Фотограф.
Йоган відвертався, а Лія видиралась.
— Якщо будеш рипатися, він виколе тобі око, — лагідно промовив Фотограф і підніс ножа, затиснутого у своїй та Йогановій руці, до Ліїного обличчя.
Дівчинка заклякла й дивилася на Йогана. Хлопчик відвертався. Фотограф провів ножем по Ліїному обличчю, а потім звернув до волосся й почав відрізати пасма.
Йоган спробував пручатися, на що Фотограф густим низьким голосом сказав:
— Будеш смикатись, пошаткуєш її на фарш. Хіба ти хочеш її всю порізати?
Хлопчик крізь сльози заперечно хитав головою. Звісно, не хотів, хіба він такого міг хотіти? Йоганова рука розслабилася остаточно, й Фотограф відпиляв Лії шмат волосся з лівого боку від самого вуха. Потім розклав волосся віялом на Ліїних колінах — дівчинка не зводила з нього очей, намагаючись зрозуміти, що він робитиме далі. Чоловік посадив зламаного Йогана поряд, закинув одну його руку Лії на плече, в другу вклав ножа й любовно, з ювелірною скрупульозністю, виклав її хлопчикові на ногу.
Фотограф відсів і подивився в пальцевий приціл свого кадру, підповз, поправив мізансцену, ще раз прицілився в кадр — нарешті йому все подобалося. Потім відсів до стіни на Ліїне ліжко і став потихеньку засинати.
Йоган геть знітився, зовсім поник, сидів, не рухаючись, — дивився в одну точку, зламаний та неживий.
Лія пильнувала Фотографа, що той давно вже заплющив очі. Їй самій хотілося спати, але ще більше хотілося втекти звідсіля. Вона поворухнулась, смикаючи плечем — Йоганова рука впала, та сам він не відреагував, навіть не підвів очей. На шурхіт Фотограф поворухнувся, сповз донизу і вклався зручніше.