Військово-історичне товариство, що об’єднує сотні місцевих осередків, — не єдиний спосіб вербування дітей і підлітків. Після президентського указу в жовтні 2015 року народилася ще одна військово-патріотична організація під патронатом Сергія Шойгу — «Юнармія», підрозділи якої прикріплені до військових частин, військових училищ і академій, до авіаційних полків, кораблів військово-морського флоту та армійських спортивних клубів. Створення і виготовлення мундирів, військових знаків, символів і беретів членів «Юнармії» фінансує держава. Емблема і прапор поєднують червоне совєтське знамено, п’ятикутну зірку — теж совєтську — і стилізованого орла, що нагадує водночас і двоголового орла царської Росії, і такого ж орла посткомуністичної Росії. Як часто в путінській Росії, цей постмодерністський прапор ставить на одну площину і царську, і совєтську історії, об’єднані в єдиному патріотичному пориві. Цей рух почав діяти вже через кілька місяців після свого створення.
Виховати молоде покоління патріотів, які ведуть здоровий спосіб життя і здатні в разі потреби захищати зброєю Батьківщину, — таким є заявлене прагнення засновника «Юнармії» Сергія Шойгу. Ось що можна прочитати на одному військовому сайті, який представляє проект:
«Часто військово-патріотичні організації типу «Юнармії» звинувачують у тому, що вони надто мілітаризують дітей. Насправді немає нічого поганого, якщо дитина в 10–12 років знатиме будову стрілецької зброї і вмітиме влучно стріляти з неї. Набагато гірше, коли, прийшовши в справжню армію, новобранець не знає, з якого боку підійти до автомата... Не варто розповідати, чи буде користь від такого бійця в разі виникнення раптової бойової загрози»[78].
Насправді йдеться не тільки про навчання вмінню стріляти. На першому великому з’їзді членів «Юнармії», що приїхали в Москву з усіх закутків Росії, Шойгу фактично пообіцяв їм таке:
«У вас попереду можливості брати участь в усіх наших заходах. У вас буде можливість літати на літаках і стрибати з парашутом, занурюватися під воду й ходити в походи на наших бойових кораблях і підводних човнах... стріляти з усього, що стріляє, крім ракет. У вас буде можливість їздити на всьому, що в нас є»[79].
Менше ніж за три роки чисельний склад «Юнармії» досяг 276 000 членів. Але міністр Шойгу не хоче спочивати на лаврах. У грудні 2018 року він вимагав посилити військово-патріотичну роботу серед молоді й заявив про свою наступну мету: 500 000 членів.
«Лихі люди» порівнюють «Юнармію» з Hitlerjugend. На відміну від Hitlerjugend, і це значуща відмінність, участь в «Юнармії» добровільна. Але схожість і справді тривожна. В обох випадках ідеться про мілітаризацію і психічне вербування молоді, як свідчить гімн «Юнармії»:
Як і в піснях про «Безсмертний полк», у цьому гімні поєднано минуле і теперішнє. Це «ми» стосується водночас і совєтських солдатів, які врятували російський прапор, рідні домівки та пісні, і членів «Юнармії», готових повторити подвиг своїх предків коштом свого життя.
Чи можна уявити собі, як сотні тисяч європейських дітей, байдуже, німецьких, французьких чи іспанських, співають такий гімн? У нацистській Німеччині таке втовкмачування дало свої плоди: загони Hitlerjugend утримували останню лінію оборони рейху і гинули за Батьківщину і фюрера аж до останнього дня війни. Як і всі діти-солдати, вони були безстрашні... «Юнармія» вербує своїх добровольців, починаючи з восьмирічного віку.
Правду кажучи, готування до війни присутнє всюди. Хоча «початкова військова підготовка», яка полягає в теоретичному і практичному навчанні, не обов’язкова, її викладають у великій кількості шкіл. Після 2015 року багато шкіл створили класи кадетів, куди приймають тільки добрих учнів. Після уроків вони вивчають військову історію і опановують абетку військового навчання, зокрема навчаються стріляти, техніки бою і т. ін. Ці діти матимуть пріоритет, якщо захочуть вступити до вищих навчальних військових закладів.