Бідолаха Бартолом’ю, на жаль, прийшов у місто із села саме в той момент, коли там був Король. У присутності монарха всі його піддані мусили знімати капелюха, і Бартолом’ю безуспішно намагався впоратися із цим завданням: щоразу на місці знятого капелюха з’являвся точнісінько такий же.
(— Ральфе, що відбувається? Що це означає?)
Він похитав головою, переводячи по колу погляд з одного персня на інший. Три однакових персні, як і капелюхи бідолашного Бартолом’ю Каббінса, які він намагався зняти.
Хоча ні, за деякий час капелюхи на голові нещасного Бартолом’ю почали змінюватися, стаючи все вищими й вигадливішими.
«Невже те саме буде відбуватися й з перснями, Ральфе? Ти впевнений?»
Ні, він так не вважав. Піднявши перший з них, Ральф відчув різкий біль. Луїза, однак, не виявила ніяких ознак фізичного дискомфорту.
«І голоси — я не чув їх, коли Луїза піднімала другий перстень».
Ральф нахилився й підібрав третій. Ні болю, ні крику предметів, які були тут стінами, — лише тихий спів. А в цей час на місці попередніх перснів матеріалізувався четвертий, але Ральф лише мимохідь глянув на нього. Він дивився на перший перстень, що лежить між лінією любові й лінією життя на долоні правої руки.
«Один перстень, щоб правити всім сущим, — подумав він. — Один перстень, щоб зв’язати їх усіх. І це саме ти, красунчику. Усі інші — підробка».
Це можна й перевірити. Ральф приклав персні до вух. Той, що в лівій руці, мовчав; у правій же — той, якого він дістав із савана, — слабко відлунював останнім зойком чорної кулі.
Перстень у правій руці був живий.
(— Ральфе?)
Холодний, вимогливий потиск руки Луїзи. Ральф глянув на неї й викинув перстень з лівої руки. Підняв іншу руку і, як у телескоп, уважно подивився на напружене, дивно молоде обличчя Луїзи крізь обручку.
(— Ось він. Інші — лише щось на кшталт чисел у складному математичному завданні.)
(— Ці персні нічого не означають?)
Ральф завагався, не знаючи, що відповісти… Тому що персні були важливі. Але Ральф не знав, як вилити інтуїтивне розуміння в слова. Доки фальшиві кільця продовжують з’являтися на підлозі, мов капелюхи на голові бідолахи Бартолом’ю, майбутнє, проявне саваном навколо Громадського центру Деррі, залишалося єдиним можливим майбутнім. Однак перший перстень, який Атропос украв у Еда (можливо, коли той спав поруч із Елен у затишному будиночку, тепер порожньому), міг усе змінити.
Дублікати були фальшивками, що зберігають форму КА, — так спиці, які променями вибігають із маточини, зберігають форму колеса. Оригінал, однак…
Ральф подумав, що оригінал і був тією маточиною: один перстень, щоб зв’язати їх усіх.
Він сильно стис перстень, відчуваючи, як той врізається в долоню, а тоді опустив у кишеню.
«Одного нам не сказали щодо КА, — подумав Ральф. — Вони не попередили про хитрість. Точнісінько так стара, бита життям риба не зривається одразу з гачка, а продовжує битися в руці, намагаючись вирватися на волю».
Це було схоже на мандрівку по піщаній дюні — за кожні два кроки вперед скочуєшся на крок назад. Вони поїхали в Гай-Рідж і виконали щось, але Ральф не знав, що саме, хоча Дорренс і запевнив їх у тому, що вони все зробили правильно. За словами старого Дора, головне завдання вони мали виконати тут. І вони прийшли сюди й узяли вкрадене в Еда, але цього було все ще недостатньо, чому? Тому що КА — це риба, КА — піщана дюна, КА — колесо, що не бажає зупинятися й підминає все на своєму шляху. Колесо з неймовірною кількістю спиць.
Але найдужче КА скидалося на перстень.
На обручку.
Раптом Ральф зрозумів, що розмови на лікарняному даху і всі спроби Дорренса щось пояснити не могли виразити суті того, що відбувається: невизначений статус Еда, його хитке становище поміж Визначеністю та Випадковістю плюс зустріч збитого з пантелику Еда з Атропосом наділили його величезною силою. Відчинилися двері, крізь які проникнув демон на прізвисько Кривавий Цар, потужніший від Клото, Лaxecica й Атропоса разом узятих. І навряд чи цього демона може зупинити Ральф Робертс.
(— Ральфе?)
(— Один перстень, щоб правити всім, Луїзо, — один перстень, щоб знайти.)
(— Про що це ти?)
Він поплескав по кишені, відчуваючи опуклість Едової обручки, потім обійняв Луїзу за плечі:
(— Фальшиві обручки — спиці, але оце — маточина. Забери маточину, і колесо не зможе обертатися).