(— Досить говорити про всіх, наразі мене цікавить лише одне життя — те, що належить Визначеності або може бути передане в інші руки лише тому, що на сцені з’являється якийсь мерзотник, що не має певного місця в ієрархії життя, потвора з послабленими шурупами в голові й літаком, повним вибухівки! Кого, на вашу думку, ви не можете віддати Випадковості? Кого? Дей? Сьюзен Дей?
Лахесіс: (— Ні. Сьюзен Дей і так частина Випадковості. Нас хвилює зовсім не вона).
(— Тоді хто?)
Клото й Лахесіс знову переглянулися. Клото ледь помітно кивнув, потім обидва знову обернулися до Ральфа. І знову Лахесіс викинув уперед два пальці правої руки, утворюючи павичеве віяло світла. Цього разу Ральф побачив не Мак-Ґоверна, а маленького хлопчика зі світлими кучериками й серпоподібним шрамом на переніссі. Ральф одразу ж упізнав його — малюк, якого він вивів із матір’ю з підвалу Гай-Рідж. Хлопчик, який назвав їх із Луїзою ангелами.
«І дитина поведе їх, — здивовано подумав Ральф. — О Боже».
Він недовірливо глянув на Клото й Лахесіса:
(— Невже все це затіяно заради одного-єдиного маленького хлопчика?)
Він гадав, що почує тривалу промову, але відповідь Клото виявилася напрочуд простою:
(— Так, Ральфе).
Лахесіс: (— Зараз він перебуває у Громадському центрі. Менше ніж годину тому його матері, яку разом з іншими ви врятували сьогодні вранці у Гай-Рідж, зателефонувала нянька й повідомила, що вона сильно порізалася осколком скла й тому не зможе доглянути за дитиною ввечері. Було вже пізно шукати іншу доглядальницю, а жінка так мріяла побачити Сьюзен Дей… Потиснути їй руку, а якщо вдасться, то й обійняти. Міс Дей стала її кумиром).
Ральф, пригадавши синці, що сходили з обличчя жінки, подумав, що цілком розуміє її почуття. Але зрозумів він і дещо інше: нянька порізала руку не випадково. Щось вирішило відправити малюка з лляними кучериками й почервонілими від диму очима в Громадський центр, і для цього воно готове гори звернути. І жінка взяла його з собою не тому, що вона погана мати, просто вона нарівні з усіма підвладна людським слабкостям. Їй не хотілося упустити єдину можливість побачити Сьюзен Дей, ото й усе.
«Ні, не все, — подумав Ральф. — Вона взяла маля з собою також тому, що після смерті Пікерінга і його божевільних приятелів вважала відвідування мітингу зовсім безпечним. Мабуть, вона думала, що найгірше вже позаду і що блискавка не вціляє двічі в одне й те ж місце».
Ральф дивився на Вітчгем-стріт, але тепер повернувся до Клото й Лахесіса:
(— Ви впевнені, що він там?)
Клото: (— Так. Сидить на балконі з північного боку поруч зі своєю матір’ю й розглядає книжку казок. Тебе не здивує те, що одна з казок зветься «П’ятсот капелюхів Бартолом’ю Каббінса»?)
Ральф похитав головою. Зараз його вже ніщо не могло здивувати.
Лахесіс: (— Літак Діпно вріжеться якраз у північну частину будинку Громадського центру. Дитина помре, якщо нічого не зробити… Але цього не можна допустити. Цей хлопчик не повинен умерти завчасно.
Лахесіс із надією дивився на Ральфа. Екран зеленого світла зник між його пальцями.
(— Досить розмов, Ральфе, — Ед уже в повітрі, менше ніж за півтори сотні кілометрів звідси. Ще трохи, і буде пізно зупиняти його).
Слова Лахесіса розізлили Ральфа, але він стримався. Саме цього карлики й хочуть від нього. Вони хочуть, щоб вони з Луїзою обоє оскаженіли.
(— А я кажу, що все це не має ніякого значення, поки я не зрозумію, у чому справа. Не дозволю збити себе з пантелику.)
Клото: (— Тоді слухай. Час від часу у світі народжується людина, чоловік або жінка, чиє життя важливе не тільки для нього чи для неї й навіть не лише для всіх на світі шот-таймерів, але значення якої неперебутнє для багатьох рівнів, розташованих над і під світом шот-таймерів. Це Великі Люди, і їх життя завжди слугує Визначеністю. Якщо їх забирають занадто швидко, все змінюється. Втрачається рівновага. Можеш уявити, наскільки іншим був би світ, якби Гітлер у дитинстві втонув у ванній? Ти можеш бути впевнений у тому, що в такому випадку світ змінився б на краще, але запевняю тебе, що тоді світ узагалі перестав би існувати. Припустімо, Вінстон Черчілль помер би від харчового отруєння, так і не ставши прем’єр-міністром? Припустімо, імператор Октавіан Август народився б мертвим, задушений пуповиною? А особистість, яку ми просимо врятувати, ще більш важлива, ніж усі названі, разом узяті).
(— Чорт забирай, ми з Луїзою раз уже врятували цю дитину! Невже питання її повернення Визначеності не розв’язалося?)