44
Патрін
Наступного дня розтанули останні залишки снігу, що випав два дні тому. На вранішній планерці Іварссон підтвердив: просунутися в розслідуванні справи Забійника їм найлегше, якщо він піде на чергове пограбування, на що вони всі сподіваються. Проте припущення Беате про те, що Забійник весь час скорочує проміжки між пограбуваннями, на жаль, не виправдалося. На загальне здивування, Беате не звернула особливої уваги на приховану критику в свою адресу, але впевнено повторила, що Забійник обов’язково зробить нову спробу і це тільки питання часу.
Увечері того ж дня на парковку перед Музеєм Мунка заїхав поліцейський автомобіль. Із машини вийшли четверо чоловіків — двоє в поліцейській формі і ще двоє в цивільному, що, як могло показатися здалеку, йшли під руку.
— Вибач за заходи безпеки, — сказав Харрі, показавши очима на наручники. — Але інакше мені б дозволу на зустріч не отримати.
Расколь знизав плечима:
— Здається, Харрі, те, що ми скуті одним ланцюгом, більше пригнічує тебе, ніж мене.
Процесія пройшла через парковку в бік футбольного поля і житлових вагончиків. Харрі знаком велів поліцейським почекати їх, а потім вони з Расколем увійшли до вагончика.
Симон уже чекав їх. Він поставив на стіл пляшку кальвадосу і три склянки. Харрі похитав головою, розстебнув наручники й сів на диван-ліжко.
— Дивно знову тут опинитися?
Расколь не відповів, і Харрі дав йому можливість роззирну-тися. Харрі бачив, як його погляд зупинився на фотографії двох братів над ліжком, і йому здалося, що м’які губи Расколя злегка здригнулися.
— Я обіцяв повернутися в «Ботсен» до опівночі, так що перейдімо до справи, — сказав Харрі. — Анну вбив не Альф Гуннеруд.
Симон кинув погляд у бік Расколя, який втупився в Харрі.
— І не Арне Албу.
Настала тиша, і Харрі здалося, що шум руху на Фіннмарк-гате посилився. Цікаво, чи жалкував Расколь, що не чує його, коли лягав спати в камері? Що не чує звуків із іншого ліжка, не чує рівного дихання брата в темряві, не відчуває його запаху? Харрі повернувся до Симона:
— Ти можеш залишити нас наодинці?
Симон кинув погляд на Расколя, і той коротко кивнув. Симон зачинив за собою двері. Харрі склав руки і підвів погляд. Очі у Расколя блищали, ніби у нього піднялася температура.
— Адже ти припускав, що так станеться, вірно? — тихо запитав Харрі. Расколь склав долоні, мабуть бажаючи показати, що спокійний, але бліді кінчики пальців говорили про протилежне.
— Анна, можливо, читала Сунь-цзи, — сказав Харрі, — і знала, що головний принцип будії-якої війни — обман. Проте вона підказала мені рішення, ось тільки я не зміг код розгадати. Вона підписувалася так: Се, решітка, еш і еп. Вона навіть підказала мені, що мені слід, аби зрозуміти значення літер, прочитати їх задом наперед, як у дзеркальному відображенні, нібито тому, що так сприймає їх сітківка ока.
Расколь заплющив очі. Здавалося, він молиться.
— Мати її була красива, але навіжена. Й Анна така ж.
— Здається, ти давно вже розв’язав анаграму, — сказав Харрі. — Давай подивимося: С, потім решітка, що означає riss, тобто до-діез. Потім М і N. А тепер напиши все літерами, і вийде ciss-em-en. І прочитай слово з кінця: Nemessic. Nemesis. Немезида. Жінка-месник. Відплачує людям згідно з їхньою провиною. Анна прямо про це говорила. Це і є її шедевр. Завдяки якому її пам’ятатимуть.
Харрі сказав усе це без ніякого торжества в голосі. Просто із ствердною інтонацією. У тісному вагончику, здавалося, стало ще тісніше.
— Розкажи решту.
— Та ти сам усе можеш додумати.
— Розкажи! — прошипів Расколь.
Харрі подивився на кругле, повністю запітніле віконце над столом. Ілюмінатор. Космічний корабель. Йому раптом уявилось, як він протре зараз віконце і з’ясується, що вони в космосі, два самотні астронавти, що перетинають туманність «Кінська Голова» на борту вагончика, що летить. І це було 6 не фантастичніше, ніж історія, яку йому належало розповісти.
45
The Art Of War[65]
Расколь випростався, і Харрі почав свою розповідь.
— Улітку мій сусід Алі Ніязі одержав лист, автор якого повідомляв, що жив у цьому будинку кілька років тому і начебто має заборгованість по квартплаті. Алі в будинковій книзі такого прізвища не знайшов і відписав, що приводів для неспокою у нього немає. Прізвище відправника було Еріксен. Вчора я зателефонував Алі й попросив його знайти той лист. Виявилося, що відправник мешкав на Соргенфрі-гате, сімнадцять. Астрід же підтвердила, що влітку на поштовій скриньці Анни декілька днів висіла ще одна табличка з прізвищем Еріксен. Навіщо їй знадобився цей лист? Я зателефонував до АТ «Замки». їм дійсно надходило замовлення на виготовлення дубліката ключа від моєї квартири. Мені переслали всі папери факсом. Я відразу ж звернув увагу, що замовлення зроблене за тиждень до смерті Анни. Причому замовлення було підписане Алі, головою нашого житлотовариства і відповідальним за виготовлення дублікатів. Підпис на бланку замовлення був підроблений бездарно. Неначе бездарна художниця намагалася змалювати підпис, наприклад, із надісланого їй листа. Але в майстерні підпис визнали справжнім і замовлення на виготовлення дубліката ключа від квартири Харрі Холе негайно передали в «Тріовінг». Проте Харрі Холе мав сам з’явитися до майстерні, пред’явити посвідчення особи й залишити розписку про отримання дубліката. Він так і зробив. Вважаючи, що розписався за запасний ключ від квартири Анни. Померти можна зі сміху, вірно?