— Хлопець, що ніяк не може вирішити, на якому боці вулиці йому йти. Що ж тут такого інтересного? — Халворсен уставив подвійний фільтр у стаціонарний. — 3 усіма «е» й без усякого «т» між «с» і «н».
— Та ти ж нічого не тямиш у пограбуваннях банків, Халворсен.
— А навіщо мені? Наша справа — ловити убивць, а пограбуваннями нехай займаються хедмаркенці.
— Хедмаркенці?
-— Ти хіба не помітив, що у відділі пограбувань всі на «є» та «ітте»[3] і у плетених кофтах із характерним візерунком? Так у чому ж бо фішка?
— Фішка у Вікторі.
— У кінолозі з собакою?
— Як правило, вони перші, хто прибуває на місце злочину, й досвідчені грабіжники знають це. Гарний пес може навіть у місті взяти слід нальотчика,який рухається пішки. Та якщо він перетне вулицю, по якій ходить транспорт, собака слід втрачає.
— І що з того? — Халворсен утрамбував каву спеціальною трамбівкою і насамкінець процедури вирівняв поверхню. Він стверджував, що ця операція дозволяє відрізнити істинних професіоналів приготування кави від жалюгідних любителів.
— Це зміцнює підозру, що ми маємо справу з досвідченим злочинцем. Таким чином, ми могли б значно звузити коло підозрюваних. Шеф Відділу пограбувань і розбійних нападів розповідав мені…
— Іварссон? От уже ніколи б не подумав, що ти не проти того, аби з ним побазікати!
— Ми й не базікали. Він говорив, звертаючись до всієї слідчої групи, до складу якої входжу і я. Так ось, він сказав, що професійних грабіжників у Осло менше сотні. П’ятдесят із них — цілковиті тупаки, наркомани або ж розумово відсталі — попадаються практично щоразу, як учиняють злочин. Половина з них і зараз сидять, так що їх ми сміливо можемо викреслити. Сорок осіб — гарні виконавці, яким удається втекти, якщо хтось допоможе спланувати пограбування. Залишається десяток професіоналів, тих, що грабують інкасаторів і банки. Щоб узяти їх, потрібна певна удача. Ми й намагаємося відстежити, де й коли перебуває кожен із них. Сьогодні нам належить перевірити їх алібі. — Харрі кинув погляд на «Сільвію», що пихкала на архівному ящику. — А ще я в суботу розмовляв з Вебером із криміналістичної лабораторії.
— Мені здавалося, Вебер у цьому місяці виходить на пенсію.
— Хтось помилився у підрахунках, і його випровадять лише влітку.
Халворсен розсміявся:
— Із цього приводу він, мабуть, бурчав іще більше, ніж зазвичай, га?
— Авжеж, тільки не зовсім із цього приводу, — погодився Харрі. — Просто ні він, ні його люди ні біса там не знайшли.
— Зовсім нічого?
— Ніяких відбитків пальців. Жодної волосинки. Немає навіть найдрібніших волокон тканини чи ниток від одягу. А знайдені сліди взуття, певна річ, свідчать, що черевики у злочинця були новісінькі.
— Тобто вони не можуть навіть порівняти особливості зношування з іншим взуттям підозрюваних?
— То-очно. — Харрі зробив упор на «о», ледве не проспівавши його.
— А що зі знаряддям пограбування? — поцікавився Халворсен, обережно пересуваючи чашку з кавою зі свого столу на стіл Харрі. Підвівши погляд, він виявив, що ліва брова Харрі звелася настільки, що ледве не торкається світлого їжака волосся. — Вибач. Зі знаряддям убивства.
— Нічого. Його не знайдено.
Халворсен присів на свою частину столу та обережно відпив ковток кави.
— Коротше кажучи, серед білого дня чоловік зайшов до банку, де повно людей, узяв два мільйони крон, убив жінку, спокійнісінько вийшов звідти й відбув по не такій уже багатолюдній вулиці з пожвавленим рухом. І сталося це в самому центрі норвезької столиці за кілька сотень метрів од поліцейської дільниці. А у нас, професіоналів, які перебувають на службі в королівській поліції й одержують за це гроші, нічого на нього немає?
Харрі повільно кивнув:
— Майже нічого. У нас є відеозапис.
— Який ти, наскільки я тебе знаю, зараз найретельнішим чином вивчаєш, секунда за секундою.
— Авжеж. Навіть десяті частки секунди.
— А покази свідків, мабуть, можеш цитувати напам’ять?
— Тільки Авґуста Шульца. Він розповідав багато цікавого про війну. Видав мені цілий список імен своїх конкурентів по торгівлі готовим одягом із числа так званих добропорядних норвежців, які під час війни брали участь у поділі конфіскованого в його родини майна. Він навіть точно знає, хто з них чим нині займається. А ось що йограбування сталося, він не в курсі.