У будиночку живуть ляльки. Родина з мамою, татом, синочком, донькою та маленьким песиком. Вони носять витончені копії справжніх костюмів і суконь. У песика справжнє хутро.
Усередині є кухня, вітальня і тераса-солярій, а ще спальні, сходи й горище. Кожна кімната обставлена меблями та прикрашена мініатюрними картинами й малесенькими вазами з квітами. На шпалерах вигадливі візерунки. З полиць можна взяти крихітні книжечки.
Дах укритий дерев’яною черепицею завбільшки з ніготь. Маленькі двері зачиняються на засув. Дім можна відімкнути за допомогою замка та ключика й подивитися, що всередині, але здебільшого він залишається замкненим. Зазирнути до лялькового життя можна лише крізь віконця.
Ляльковий будиночок стоїть у кімнаті в Гавані на березі Беззоряного моря. Його історія забута. Діти, які ним бавилися, давно виросли й роз’їхалися по всіх усюдах. Легенда про те, як він опинився в непримітній кімнаті непримітного місця, давним-давно пішла в небуття.
У ній нема нічого особливого.
Але примітним є те, що відбувалося навколо.
Зрештою, чи може існувати один-єдиний будиночок посеред нічого? Без двору для песика? Без завжди невдоволених сусідів по той бік вулиці, без власне вулиці, на якій узагалі могли б жити сусіди?
Без дерев, коней та крамниць. Без гавані. Без човна. Без міста на другому березі моря.
Усе це збудували навколо лялькового будиночка. Вигаданий світ однієї дитини став світом ще однієї, а потім наступної і так далі, аж поки не перетворився на світ для всіх. Його прикрашали й добудовували за допомогою металу, паперу та клею, коліщаток, знайдених предметів і глини. Сконструювали більше будиночків. Додали ще більше ляльок. За краєвиди правлять стоси розкладених за кольором книжок. Над головою літають паперові пташки. Згори спускаються повітряні кулі.
У цьому світі є гори, села, міста, замки, дракони й летючі бальні зали. Ферми з клунями та пухнастими овечками з вати. Колишній наручний годинник переродився і далі працює, відлічуючи час на верхівці вежі. Там є парк з озером та качками, пляж з маяком.
Світ водограєм розтікається із цієї кімнати. Відвідувачі мають доріжки для прогулянок, доступ до всіх куточків. Досі видно обриси того, що колись було столом під будівлями. Полиці на стінах перетворилися на віддалені країни з іншого боку океану, ретельно вкритого баранцями синіх паперових хвиль.
Усе почалося з лялькового будиночка. А із часом стало чимось більшим. Ляльковим містечком. Ляльковим світом. Ляльковим усесвітом. Який постійно розпросторюється.
Майже кожен, хто знаходить цю кімнату, відчуває потребу додати щось до неї. Перетворити вміст своїх кишень на стіну, дерево чи храм. Наперсток перетворюється на смітничок. Використані сірники вишиковуються парканчиком. Відірвані ґудзики стають колесами, яблуками або зірками.
Хтось додає будиночки з порваних книжок або лаштує зі скляних друзок, вичаклуваних негодою та викинутих на берег штормами. Хтось посуває фігурку або дороговказ. Хтось переганяє крихітну овечку з одного пасовиська на друге. Хтось інакше розставляє гори.
Одні відвідувачі бавляться в кімнаті годинами, створюючи історії та сюжети. Другі роззираються, поправляють зігнуте дерево чи двері та йдуть собі у справах. Або просто порухають качок на озері й від того почуваються задоволеними.
Кожен, хто заходить до кімнати, впливає на неї. Навіть мимохіть залишає пам’ять про свою присутність. Двері тихенько відчиняються — ледь помітний протяг ворушить предмети всередині. Дерево може впасти. Лялька може загубити капелюшок. Неушкоджений будинок може завалитися.
Невдалий крок здатен розтоптати господарську крамничку. Рукавом можна зачепити верхівку замка та скинути принцесу на землю. Це делікатна місцина.
Зазвичай усі збитки тимчасові. Хтось прийде й усе відремонтує. Поверне принцесу, що простягнулася на землі. Відбудує з паличок і картону господарську крамничку. Створить на старих історіях нові.
Будинок у центрі, який побудували першим, змінюється майже непомітно. Меблі переїжджають з кімнати до кімнати. Стіни фарбують або прикрашають шпалерами. Мама-лялька і тато-лялька проводять час окремо, спілкуючись із іншими ляльками. Донька та сини йдуть геть, повертаються і знову зникають. Песик ганяється за машинами та вівцями й наважується гавкати на дракона.
Іноді ляльки потребують чимало часу, щоб пристосуватися до обставин.