5. Затям же: дорога блаженних веде до свободи,
А доля асурів їх тільки в тенета заводить.
6. Тож, Арджуно, запам’ятай: в світі цьому боги є,
Але ж і в ясних небожителів теж вороги є.
7. Не знають пристойності, ані моралі ці люди,
Живуть за законами кривди, обману, облуди.
8. Для них світ минущий — без правди, основи, Ішвари,
Він виник не з карми, а з Ками звабливого мари.
9. Безумці, вони розсівають злобу і ненависть,
Злочинці, ворожі життю, всьому світові навіть.
10. Погрузлі в лукавстві, брехні, у надмірності блудства,
Живуть за брудними законами користолюбства.
11. Як хіть свою задовольнити — думки їх єдині,
Єдине у них виправдання — що світ такий нині.
12. Їх в’яжуть, як змії, розпусти і злобності пута,
Думками про розкіш і скарби душа їхня скута.
13. Сьогодні утіха одна, друга буде потому,
Ті речі мої, ці я візьму з сусіднього дому.
14. Того я убив, з цим розправитись завтра удасться,
Я сильний, у всьому мене супроводжує щастя.
15. Я знатний, багатий, зрівняється хто ще зі мною?
Так мислить обійнятий заздрістю і глупотою.
16. Порочні думками, заплутавшись в хитрощів сіті,
Вони потрапляють до пекла, брехливі й неситі.
17. Пихаті, корисливі, сповнені безуму, хтиві,
І жертви приносять вони незаконні, фальшиві.
18. Невдячні, лихі, криводушні у слові і ділі,
Мене ненавидять в чужому і власному тілі.
19. Їх, заздрих, нікчемних, нестриманих і деспотичних,
В потоці життя я у лонах селю асуричних.
20. В кільці нескінченних народжень в цих лонах вони ще
Мене навіть не осягнувши, йдуть шляхом найнижчим.
21. У пеклі ворота є три, які гублять людину:
Зажерливість, хтивість і гнів — їх потрібно покинуть.
22. Людина, звитяжцю, яка обминула ці брами,
Досягне блаженства, в ворота ступаючи Брами.
23. Хто вічні закони міняє на вигідні власні,
На шлях щонайвищий не ступить, не матиме щастя.
24. Знай, шастри писання — для тебе закон від сьогодні,
Звершити тобі, що записано в тому законі».
ПІСНЯ СІМНАДЦЯТА
ТРИ РІЗНОВИДИ ВІРИ
1. «А ті, які, шастри відкинувши, в вірі зостались, —
Який їхній стан, Крішно: саттва, чи раджас, чи тамас?»
2. «Троякою є віра тих, що у плоті рожденні:
Є віра духовна, чуттєва і є віра темна.
3. Знай, суті людини і віра її відповідна,
Із віри людини і суть її, Арджуно, видно.
4. Блаженні несуть жертву Богові, хтиві — ракшасам,
А темні — видінням і духам найвищим тим часом.
5. Хто чинить насильство над тілом, зневаживши шастри,
Хто прагне в розпусту, неначе у пастку, упасти, —
6. Той нівечить сутність свою у тілесній натурі —
Походять учинки такі від наказу асурів.
7. Пожива, приємна на смак, є трояка для смертних,
Так само, як дар або подвиг, так само, як жертва.
8. Блаженним до смаку — олійна, м’яка, соковита,
Що зміцнює силу, здоров’я, дає довголіття.
9. Для пристрасних люба: гаряча, солона, пекуча,
Вона їх постійно важкими хворобами мучить.
10. Гнила і несвіжа, від трапези рештки — для темних,
Для інших вона неспоживна, а їм же — приємна.
11. Та жертва, яку по святому закону від серця,
А не від принуки приносять, — блаженних це жертва.
12. А пристрасних жертва націлена на результати,
Вона з розрахунку — ти маєш про це пам’ятати.
13. Коли ж буде жертва без дару, то жертва ця темна,
А значить, що жертва ця — поза законом, даремна.
14. Шаноба богів і наставників мудрих, умілих,
Цнотливість і чесність йменується подвигом тіла.
15. Привітність і стриманість від непоштивого слова,
Читання священних писань зветься подвигом мови.
16. Мовчазність, прихильність, довірливість серця, одвертість,
Думок чистота називається подвигом серця.