25. Так чинять незрячі, для кого робота — повинність,
Так мудрі для єдності світу чинити повинні.
26. Просвітлений темного не підіймає на кпини,
Якщо той при ділі, бо діло — властивість людини.
27. В природі все ґунам підвладне — стійке і мінливе,
Хто каже: «Усе роблю сам», той хвалько є брехливий.
28. Хто знає, як діляться ґуни природи і дії,
До ґун непричетний, він їх колобіг розуміє.
29. Хто знає цю істину, хай свою мову обмежить:
Захоплених ґунами й ділом нехай не бентежить.
30. Для мене верши всі діла, вічний Атман з тобою,
Від страху і пристрастей вільний, ти станеш до бою.
31. Хто вченням моїм керуватися буде в надії,
Той волю сподівану може здобути й при дії.
32. Той згине в невіданні, хто моє слово зневажить,
У кому непослух і чванство сліпе переважить.
33. Мудрець навіть чинить, скоряючись власній природі.
Всьому, що підвладне законам, перечити годі.
34. Огида і хіть — почуття споконвіку тілесні,
Від цих ворогів хай рятують нас сили небесні.
35. Призначену дгарму сповняй, не шукай досконалу,
Умри в ній, як треба: з чужого-бо користі мало».
36. Промовив тут Арджуна: «О, просвіти мене, Боже:
Хто всупереч волі схиляти на гріх мене може?»
37. Почув він: «То гнів, що усе спопеляє до решти,
То пристрасть, то страх, то твоє честолюбство, нарешті.
38. Як димом вогонь, як залізне люстерко — іржею,
Як зародок плівкою — світ оцей вкритий олжею.
39. Гнів — мудрості ворог, що досі у безвість не канув,
Вогонь ненаситний в одежі одвічного Ками.
40. Чуття, манас, буддхі (свідомість) гніздом його звуться;
Знання заслонивши, він дурить втіленних заблудших.
41. Якщо ти зумієш свої почуття подолати,
То й того, що розум затьмарює, вб’єш супостата.
42. Могутня є сила чуттів, але розум — над нею,
Над розумом — вічна душа, а Господь — над душею.
43. До нього прямуй і ділами своїми й думками,
І лихо здолаєш в особі звабливого Ками».
ПІСНЯ ЧЕТВЕРТА
ЙОҐА ЖЕРТВИ
1. «Знай, — Крішна сказав, — я цю йоґу по віщому знаку
Звістив Вівасванту, той — Ману, а Ману — Ікшваку.
2. По черзі отак пізнавали її раджа-ріші,
Та з часом губитися стали сліди її віщі.
3. Тож нині тобі заповім йоґу цю незнищенну:
Пізнай, послідовнику й друже мій, тайну священну».
4. «Спочатку вродивсь Вівасвант, ну а ти після нього,
То як Вівасвантові міг ти повідати йоґу?»
5. «Народжень-бо, Арджуно, в мене і в тебе багато,
Я знаю усі, а тобі їх не суджено знати,
6. Хоч я — вічний Атман — народження й смерті не маю,
Та волею з власної майї завжди виникаю.
7. Коли беззаконня розхитує світу основу,
Тоді сам із себе народжуюсь знову і знову.
8. Одвіку народжуюсь я для закону і влади,
Для кари злочинців, рятунку блаженних заради.
9. Хто мого народження опанував таїною,
Нових не зазнає народжень — зіллється зі мною.
10. Хто пристрасть здолав і наповнився мною до краю,
Очистився той і в буття моє легко вступає.
11. Із чим хто приходить до мене, тим стрінутий буде:
Без мене немає доріг, лиш моїми йдуть люди.
12. Хто успіху прагне, офіру підносить для неба,
Бо знає, що наміри ділом підкріплювать треба.
13. Розвівши по кастах людей за ділами земними,
Я сам, нерожденний, стою понад кастами тими.
14. Мене не заплямлять діла і їх плід не заманить,
Таким хто пізнав мене — ділом себе не споганить.
15. Так звільнення предки собі здобували при ділі.
Ти теж так живи і дійдеш до жаданої цілі.
16. Що дія, а що є без-дія — не знати й розумним,
Про дію повім тобі — хай покида тебе сумнів.
17. Про дію потрібну й заказану знати годиться,
І теж про без-дію; шлях дії — завжди таємниця.