18. Хто дію в без-дії, без-дію у дії вбачає,
Достойно той серед людей свої справи кінчає.
19. Хто здійснює без розрахунку свої починання,
Той дію спалив пізнанням і досяг осяяння.
20. Хто, діючи, на результат не плекає надії,
Той — вільний, той — зайнятий ділом — нічого не діє.
21. Хто пристрасті власні приборкав, той, зайнятий ділом,
У гріх не впадає, бо діло він здійснює тілом.
22. Вдоволений всім, що б там доля не слала для нього,
Без зла і злоби — чи поразка, а чи перемога, —
23. Він в мудрості вільний, здолавши любов і відразу,
І діло, що звершив як жертву, зникає відразу.
24. Жертовником, жертвою, полум’ям жертви є брагмо,
Куди не прямуєм, із ним ми з’єднатися прагнем.
25. Богам офірують пожертву одвіку йоґини,
І в полум’ї жертви офіра ніколи не гине.
26. Той власні чуття свої кинув у пломінь покути
І палить бажання, і пристрасті хоче забути,
27. А той свою силу життєву приносить у жертву,
Живу свою кров оберта добровільно у мертву,
28. Майно, навіть подвиги — бачачи в цьому загрозу —
У полум’ї палить нещадно, лишаючи розум.
29. Той вдихові видих, а той видиханню вдихання
Приносить в офіру, гартуючи дух ненастанно,
30. Той їжу обмежує й так, очищаючись, гасне,
У жертву життю віддає він життя своє власне.
31. Той брагмо досягне, хто жертви скуштує амріту,
Не жертвуєш сам — не зазнаєш блаженного світу.
32. Як бачиш, всілякі є жертви, призначені Богу,
Від діла виводять вони на спасіння дорогу.
33. Хто жертвує розумом, ліпше, ніж жертвує річчю,
Бо розум панує над тілом, як день понад ніччю.
34. Припавши до вчителя стіп, правду звідувать личить,
Мудрець-правдовидець у неї тебе втаємничить.
35. Збагнувши цю мудрість, зумієш спокуси збороти,
Пізнаєш в собі і в мені розмаїті істоти.
36. Хоч би у житті ти був навіть по вінця гріховен,
Крізь зла океан провезе тебе мудрості човен.
37. Як в попіл поволі вогонь перетворює дрова,
Так мудрість діла спопелити дощенту готова.
38. Немає учителя в світі над мудрості слово,
Воно до рятунку приводить завжди поступово.
39. Той, хто потягнувся до нього, хто пристрасті знищив,
Знання здобуває і мудрості благо найвище.
40. Безвірнику хтивому порятуватись не вдасться,
І він не зазнає ні іншого світу, ні щастя.
41. Хто мудрістю сумніви знищив, чуттям володіє,
Той відданий Богові і непричетний до дії.
42. Щоб в серці твоїм не гніздились жадання безумні,
Мечем пізнання розсікай в ньому, Арджуно, сумнів».
ПІСНЯ П’ЯТА
ЙОҐА ВІДРЕЧЕННЯ ВІД ДІЇ
1. «Ти, — Арджуна мовив, — і зречення хвалиш, і діло.
Що краще із них? Розтлумач-но мені зрозуміло».
2. «Обидві до блага ведуть, — каже Крішна, — дороги.
Та зречення шлях переважить діяльності йоґа.
3. Стійким санньясином є той, хто приборкав бажання,
Крізь сумнів привів протилежності до поєднання.
4. Діянню знання мудрий протиставляти не стане,
Одного досягши, плід другого також дістане.
5. Один до блаженства крізь роздуми санкг’ї приходить,
А іншого — діло і вперте старання приводить.
6. Відрікся від дії — тяжка твоя путь до спасіння,
Сподвижника зразу чекає нове воскресіння.
7. Зливаючись з сутнім, чуття він скидає, як втому,
І діючи навіть, не брудниться зовсім при тому.
8. Хто істину відає, каже: „Не дію», одначе
Іде, відчуває, торкається, слухає, бачить,
9. Говорить, жує, засинає, приходить до тями.
„Це, — стверджує, — взаємодіють предмети з чуттями».
10. Хто діє для Бога чуттями і тілом, до того
Не липне лихе, як не змочує лотос волога.